У 2024 році у Золочеві в Україні відкрили нові тенісні корти. Ініціатором такого чудового подарунка для українців був Ярослав Лісевич із США. Про цю унікальну подію Управління молоді та спорту писало наступне: «Відтепер у Золочеві діятимуть два нові тенісні корти з ґрунтовим покриттям. Проєкт реалізували завдяки меценату з української діаспори в США – пану Ярославу. Таким чином він виконує заповіт своєї матері Ольги Лісевич, яка спрямувала свої статки на підтримку українських дітей та їхнього майбутнього». Направду добра й гарна справа допомоги дітям в Україні від українців із США. Ця унікальна взаємодія є безпосереднім наслідком міцного багаторічного зв’язку діаспори з рідним краєм. Наприклад, я чую у кожному інтерв’ю зі спортсменами США, які мають українське коріння, мрію та величезне бажання хоча б один раз відвідати Україну або ж якимось благодійним вчинком допомогти. Тому не дивно, що такі проєкти зараз реалізовуються.
Адже теніс серед української діаспори у США є надзвичайно популярним. Тисячі українців Америки культивують цей вид спорту. Чи то на любительському рівні, чи ж навіть на професійному. Ба більше, українці займаються тенісом цілими родинами. Навіть є династії українців у тенісі у США. Водночас українці у США досягають значних і індивідуальних успіхів.
Родина Матківських
У 1978 році відбувся Національний чемпіонат США з тенісу серед батьків і дочок, який був частиною сімейного тенісного конкурсу Equitable (Life Assurance) Family Tennis Challenge. Переможцями турніру стали Зенон Матківський та Зеня Матківська. Про цю унікальну подію для української громади у США писали американська та українська преса США (газети The Star-Ledger, «Свобода»). Батько-переможець розпочав свою розповідь так: «Я граю, по суті, тільки вихідного дня. Я граю, коли мене немає в офісі… і я тренуюся з дітьми». Тобто пан Зенон не є професійним спортсменом, а займається тенісом тільки тоді, коли у нього є вільний на це час. Однак така аматорська система підготовки – не перешкода його зростаючій майстерності. Мої слова підтверджує сам пан Зенон: «Я клубний тенісист, а не професіонал. Я лише нещодавно почав цікавитися цією грою». Пан Зенон мав сорок п’ять років, а за професією був лікарем, працював завідувачем хірургії в Меморіальній лікарні загального профілю в Юніоні і до того, як познайомився з тенісом, займався іншими видами спорту. Він про це розповідає ось що: «Теніс був недоступний там, де я виріс (в Україні) – у ті часи мене цікавили футбол, волейбол і пінг-понг. Я також був досить вмілим лижником свого часу, але вже не той вік… Але я цікавився тенісом приблизно з 1964 року, коли почав дивитися професіоналів по телевізору. Я ставився до цього досить серйозно як до форми фізичних вправ».
Шістнадцятирічна донька Зеня розповіла наступне про те, як вони з татом готувалися до змагань: «Мій тато сказав мені, що ми вийдемо і зробимо все можливе, і я сказала: «Так, так, звісно». Але я трохи хвилювалася. Все, про що я могла думати, це про те, що всі ці гравці з Каліфорнії є, напевно, надзвичайно сильними, та всі інші думки крутилися у моїй голові».
Щодо виступу, пан Зенон говорив таке: «У нашій секції ми перемогли всіх суперників у трьох сетах. Найважчим був фінал з парою з Атланти, штату Джорджія. Фінальний рахунок був на нашу користь 6-3, 7-5». Але ж ми розуміємо, що цей турнір зібрав тисячі учасників з цілої країни. Тому шлях до фіналу був нелегким. Ось про це пан Зенон згадував наступне: «У секційних змаганнях у Філадельфії була досить сильна конкуренція, і ми її виграли – це кваліфікувало нас до Флашинг-Медоуз. Двісті тисяч гравців зареєструвалися в турнірі, і лише 64 кваліфікувалися». Уявляєте собі такий успіх? 200 тисяч учасників, а переможцями стають українці!
Спогади Зені Матківської також є дуже емоційними: «Коли ми виграли, я не могла у це повірити. Це було неймовірно і водночас найкумедніше відчуття, я відчувала себе професіоналом. А потім, коли трофей вручили на центральному корті перед такою великою публікою, я відчула, наскільки важливою є ця перемога для мене, для тата, для всієї нашої родини».
Після перемоги пан Зенон стверджував: «Це добре – підтримувати тіло у гарній фізичній формі, я б закликав кожного цим займатися. Для мого віку я почуваюся досить сильним і в хорошій формі зараз. Я можу встигати за молоддю. Я навіть почав бігати підтюпцем, як тільки почув гасло «Біжи заради свого життя». Це є направду чудовим прикладом для молоді й не тільки. Адже навіть після сорока років можна підтримувати гарну фізичну форму й займатися різними видами спорту.
Далі пан Зенон продовжував: «Зараз я граю у теніс три-чотири рази на тиждень, приблизно півтори години на день. У клубі, де родина бере уроки, грало багато хороших гравців, тому ми подумали, що у нас є шанс потрапити на національний чемпіонат». Він додав, що вся родина Матківських, включаючи його дружину Надю, сина Еріка, 9 років, та сестер Зені – Любу, 14 років, та Оленку, 12 років, беруть уроки щотижня. Ось такі чудові родинні тенісні традиції. На майбутнє пан Зенон планував наступне: «Я вже занадто старий, щоб стати професіоналом, але я не проти зіграти з такими професіоналами, як Коннорс, Вілас і Борг».
Зараз пані Зеня тренується під керівництвом відомої тенісистки, чемпіонки Алтеї Гібсон. А про початки й зацікавленість тенісом вона говорила ось таке: «Я справді зацікавилася цим завдяки батькові. Щодня ми ходили на корти і били по кілька м’ячів. Зараз я просто хочу наполегливо працювати, грати та намагатися просуватися, щоб могла грати проти професіоналів і… перемагати». Станом на 1978 рік Зеня Матківська досягла значних результатів у тенісі: перша в тенісній команді середньої школи Міллберн; переможниця Національного турніру з тенісу в Союзівці (де вона перемогла у жіночому дивізіоні), у цьому турнірі вона здобула 40 або 50 трофеїв в одиночному та парному розрядах упродовж багатьох років; переможниця Відкритого чемпіонату Принстона та Відкритого чемпіонату Біг-Флет (що проходив у Біг-Флет, Нью-Йорк).
Цікаво те, що більшість друзів Зени не знала, що вона грає у теніс. Однак все змінилося, коли вона з татом перемогла на всеамериканському престижному турнірі для родин. Пані Зеня розповіла, що вони з татом розуміються не лише на корті: «Ми разом бігаємо підтюпцем, граємо в теніс, і ми схожі. Ми також обговорюємо проблеми разом, і ми можемо піти куди завгодно та добре провести час – і ми разом косимо траву».
У 2015 році відбулася направду сенсаційна подія, про яку газети писали: «Зенон Матківський та Грег Олесницький виграли чемпіонат з тенісу для дідуся та онука». Уявляєте таке? Так, це не помилка. Це справжнє родинне диво Матківських. Українська преса у США про цю неймовірно фантастичну й водночас реальну подію писала наступне: «Флорхем-Парк, Нью-Джерсі – дует дідуся та онука Зенона Матківського та Грега (Гриця) Олесницького виграли чемпіонат USTA (Національний чемпіонат з трав’яного корту для дідусів/онуків 2015 року) в липні 2015 року. Доктор Матківський, 83 роки, та пан Олесницький, 21 рік, виграли 94-й щорічний чемпіонат, що проходив в одному з найстаріших та найпрестижніших тенісних клубів країни, крикетному клубі Longwood, в Честнат-Гілл, штат Массачусетс, з непереможним результатом, вигравши кілька дуже складних матчів. Вони були нагороджені Золотим м’ячем USTA, а також трофеєм. Чемпіонат був турніром без вибування, згідно з регламентом Тенісної асоціації США, де кожен дует грав зі всіма іншими на складному трав’яному покритті упродовж декількох днів, зокрема 13-15 липня». Тобто у змаганнях брали участь чимало спортсменів з усієї країни. Нам дуже приємно, що переможцями такого престижного тенісного турніру стали українці.
Пані Зеня Олесницька, одна з доньок пана Зенона Матківського та мати Грега, прокоментувала цю унікальну перемогу: «Було надзвичайно приємно бачити, як історія повторюється через 37 років. У 1978 році ми з татом виграли національний турнір USTA між батьком і дочкою у Флашинг-Медоуз, штат Нью-Йорк, під час Відкритого чемпіонату США. Мій тато тепер дворазовий чемпіон – колись із дочкою, а тепер з онуком».
Це феноменально, унікально, фантастично!
Теніс – сімейний спорт
Приємно зазначити, що серед українців США теніс справді є сімейним спортом. Український часопис «Свобода» у США у 1980 році писав про декілька родин, які грали у теніс: Матківські, Савчаки, Шияни, Сидораки, Когутяки.
Неодмінно маємо зауважити, що українці долучилися до сімейних традицій у тенісі й самих американців. Яскравим прикладом такої взаємодії та інтеграції є виступи Ігоря Луківа у тенісному турнірі імені Кеннеді — RFK TENNIS TOURNAMENT. Це надзвичайно популярний тенісний турнір імені Роберта Ф. Кеннеді. Серед учасників або гостей цих змагань у різні роки були політики, професійні спортсмени, зірки шоу-бізнесу, кіно, естради (Пеле, Клінт Іствуд, Дастін Гоффман, Арнольд Шварценеггер, Даяна Росс, Мухаммед Алі, Майкл Джексон та інші). Українці у США мають свого тенісиста — учасника й переможця цих змагань – Ігоря Луківа.
Коротко про успіхи у тенісі Ігоря Луківа: вересень 1976 року, оселя Союзівка Українського Народного Союзу – Ігор Луків поступився у другому колі Теду Ласковському; серпень 1977 року, там же, турнір відзначення 25-ліття оселі. У групі чоловіків у півфіналі парних змагань Ігор Луків та Степан Федоровський поступилися сильній парі Зенон Снилик та Юрій Савчак; вересень 1977 року, там же, 22-й тенісний турнір Української Спортової Централі Америки й Канади. У своїй групі перше місце здобув Ігор Луків (виступав він за Українське Спортово-Виховне Товариство «Чорноморська Січ»), у фіналі перемігши Андрія Ленця; серпень 1978 року, там же, у групі чоловіків історія повторилася, як і минулого року. У змішаному парному розіграші Ігор Луків та Наталка Питляр поступилися у фіналі парі Арета Ракоча та Мирон Шенкірик. Звісно, тенісних турнірів «за плечима» Ігоря Луківа значно більше. Це ще одна окрема історія.
Повертаючись до турніру RFK TENNIS TOURNAMENT, слід звернути увагу на славетного українця. Адже Ігор Луків потрапив до цього престижного турніру, вигравши щорічний турнір у парному розряді на Кубок губернатора, який відбувся у липні 1977 року в Морвені. Окрім цього, для турніру серед численних й провідних корпорацій у Нью-Джерсі було обрано лише 16 найкращих. Вони мали делегувати двох гравців для участі у змаганнях. Щасливчиками стали Ігор Луків, хімік за фахом, науковий співробітник відділу досліджень компанії ScheringPlough Corp., і його партнер Фред Ковалеський, старший віце-президент цієї ж корпорації. Не випадково вибір у корпорації зупинився на Ігорі Луківі. Він, навчаючись в університеті Пенброука в Північній Кароліні, був тенісистом №1. Варто зазначити, що і у 1978 році пара Луків – Ковалевський здобула перемогу в корпоративних змаганнях тенісного турніру імені Р. Кеннеді. Рівно ж як і повторили свій успіх у змаганнях на Кубок губернатора.
Отже, серед українців у США є чудові й давні тенісні традиції. Успіхи українці здобувають як цілими родинами, так і в індивідуальних змаганнях навіть у найпрестижніших турнірах, де беруть участь зірки спорту, кіно, політики, естради та громадські діячі. Таким чином, українці закріплюють за собою славу переможців!
Автор: Олексій Лях-Породько
