Понад століття імперські російські наративи працювали на те, щоб придушити, поглинути або стерти окрему культурну ідентичність України. Повернення цієї ідентичності саме по собі є актом спротиву, і травень став часом, який багато організацій присвячують саме цьому.
У 2025 році UNWLA започаткувала свій щорічний Місяць деколонізації України, долучившись до зростаючого руху, який свідомо наголошує на українській культурі та інтелектуальній спадщині. В його основі – переконання: автентична літературна й культурна традиція України має бути звільнена від викривленої оптики російського імперіалізму й представлена світові на власних умовах.
Однією з найважливіших постійних ініціатив є Книжковий клуб UNWLA, який зосереджується саме на українській літературі, доступній в англомовному перекладі. Відкривати ці твори для неукраїнських читачів – не другорядна мета, а головний сенс. Кожен читач, який через ці сторінки відкриває для себе українську поезію, прозу чи нонфікшн, зустрічається з культурою давньою, самобутньою і живою, а не зі спрощеною версією, нав’язаною її колонізатором.
Успішний запуск Книжкового клубу UNWLA надихнув нас разом із Craft Magazine, Chapter Ukraine та Academic Studies Press організувати панельну дискусію «Переклад як спротив». Захід об’єднав перекладачів, редакторів і культурних адвокатів, щоб дослідити, як українська література переходить зі сторінки до рук глобальної читацької аудиторії – і якою ціною це відбувається.
Розмова ґрунтувалася на двох нещодавніх книжках, які показують, що саме на часі. “Ukrainian Sunrise” докторки Катерини Зарембо – це праця на перетині політичного дослідження й сторітелінгу, яка руйнує міф про російськомовний і проросійський Донбас. Спираючись на чотири роки польових досліджень, Зарембо документує українське громадянське суспільство, яке існувало в Донецьку й Луганську до лютого 2022 року – активістів, митців, пасторів, студентів – світ, який відтоді війна окупувала або знищила.
“War from the Rear” Андрія Любки дивиться на ситуацію з іншого боку: це нонфікшн-збірка дорожніх есеїв, що розповідає про автора та його волонтерську команду, які зібрали 1,5 мільйона доларів і доставили на передову понад 4 000 автомобілів. Це свідомо українська книжка зі щасливим фіналом – явище майже нечуване для воєнної літератури.
Обидва автори нині служать у Збройних силах України. Вони написали свої книжки до того, як вступили до війська. Ці книжки допомагають пояснити, чому вони це зробили і де лежить коріння української стійкості та волі стояти прямо перед значно більшим агресором.
Перекласти українську літературу англійською – лише перша перешкода. Перекладачка Тетяна Сащинська, яка переклала Ukrainian Sunrise, розповіла, що зіткнулася з понад десятком відмов, перш ніж знайшла видавця, готового взятися за книжку, – попри її ґрунтовну науковість і витончений стиль. Причиною рідко була якість. Видавці переймалися ринковим моментом, тим, чи не виглядатиме це опортуністично, і тим, чи збережеться інтерес англомовної аудиторії. Вікно, яке ненадовго відкрилося після лютого 2022 року, вже починало зачинятися.
«Україна – це скарбниця історій, – сказала Сащинська. – Наша відповідальність як перекладачів і агентів перекладу – донести ці історії, навіть коли на шляху є перешкоди».
Редакторка перекладу Тереза Пірс говорила про вимоги цієї роботи: хибні мовні друзі, неперекладні культурні відсилки, різницю між реченням, яке технічно правильно звучить англійською, і реченням, яке справді досягає читача. Її мета, сказала вона, полягає не в тому, щоб виправляти помилки, а в тому, щоб наблизити Україну й полегшити стрибок уяви для читачів, які ніколи там не були.
Культурна адвокатка Катерина Казимирова представила проєкт Chapter Ukraine – інфраструктуру, створену спеціально для того, щоб допомогти українським книжкам дійти до читачів за кордоном. Chapter Ukraine картографує всі доступні українські назви в перекладі й дає читачам інструменти для створення кураторських книжкових списків, якими можна ділитися з місцевими бібліотеками та книгарнями. Від моменту запуску було поширено понад 2 000 списків – низова кампанія, яка перетворила окремих читачів на адвокатів.
Голова освітнього напряму UNWLA Анна Петелина окреслила принципи й важливість роботи громади з бібліотеками, зазначивши:
«Для української літератури в місцевих бібліотеках США існує величезна можливість. Через розбудову відносин із бібліотекарями, прив’язку тематичних експозицій до загальнонаціональних подій і аргументацію – книжка за книжкою – що українська література має бути на кожній полиці й у руках американських читачів».
Щоб підтримати ці зусилля, UNWLA випустила спеціальний набір інструментів для роботи з аудиторією та серію плакатів із добірками схожих книжок, призначених для розміщення в місцевих бібліотеках, надаючи бібліотекарям і громадським адвокатам готові інструменти для представлення українських книжок новим читачам.
Сесія «Переклад як спротив» відбулася після ще однієї ночі безперервної російської атаки на українські міста. Кілька учасників панелі вийшли онлайн майже без сну або зовсім без нього. Цей контекст не був випадковим – він був суттю.
Переклад є спротивом, бо боротьба України не лише військова – це боротьба за те, щоб українські історії були розказані правдиво, повно і українськими голосами. У війні, яка цілеспрямовано атакує культуру так само, як атакує інфраструктуру, кожна книжка, що доходить до нового читача, є актом повернення: доказом того, що інтелектуальна традиція України жива, суверенна й неможлива для стирання.
Виклики реальні: видавці вагаються, бюджети обмежені, а увага аудиторії коротка. Але водночас зростає імпульс. Щороку перекладають дедалі більше українських назв. Бібліотеки додають їх на свої полиці. Читачі, які прийшли через заголовки новин, залишаються заради суті.
Переклад як спротив – це не метафора. Це робота, і всі ми – як читачі, бібліотекарі, учасники книжкових клубів та адвокати – є її частиною.
Книжковий клуб UNWLA читає українські видання, доступні в англійському перекладі, і регулярно зустрічається протягом року. Записи попередніх сесій доступні на YouTube-каналі UNWLA. Щоб долучитися до роботи Chapter Ukraine з бібліотеками та книгарнями, відвідайте їхню платформу, щоб ознайомитися з назвами й інструментами для адвокації.
Авторка: Анна Березняк, директорка з маркетингу та комунікацій Союзу українок Америки