Американські та українські хірурги разом виконують складні реконструктивні операції у львівському «Охматдиті», поєднуючи хірургічний досвід, індивідуальні імплантати з Далласа та багаторічну співпрацю.
Деякі з найскладніших операцій в «Охматдиті» планують за пів року. Українські та американські хірурги зустрічаються онлайн, щоб обговорити, як відновити відсутні або сильно деформовані кістки обличчя за допомогою індивідуальних титанових імплантатів і кісткових трансплантатів, узятих у самих пацієнтів.
У вересні 2026 року щелепно-лицева хірургиня Христина Погранична та її колеги працювали над частиною цих складних випадків разом з американськими хірургами Джоном Сендсом і Джоном Фроделом. Було заплановано близько 15 операцій, переважно дітям із вродженими вадами та травмами обличчя.
Щоб зібрати разом хірургів, пацієнтів і спеціальне обладнання, знадобилася координація між львівським благодійним фондом «Християнська медична асоціація України» та його американськими партнерами – LEAP Global Missions, Ed’s Friends і AROMS.
Далласька компанія медичних технологій MedCAD забезпечила комп’ютерне моделювання, створення 3D-моделей лицевого скелета та індивідуальних імплантатів. За допомогою цих технологій хірурги реконструювали щелепи двом юним пацієнтам, використавши індивідуальні пластини й кісткові трансплантати.
Українські хірурги Роман Огоновський і Юрій Мельничук тісно співпрацювали із Сендсом під час операцій із використанням персоналізованих імплантатів. Обидва також викладають у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, передаючи свій клінічний досвід наступному поколінню лікарів.
Для обох американських хірургів це був не перший приїзд в Україну. Для Сендса це була вже четверта місія з травня 2025 року. Фродел, який із 2022 року бере участь у кількох медичних місіях, завершував уже чотирнадцяту. Їхні спеціалізації доповнюють одна одну: Сендс зосереджується на реконструкції кісток обличчя, а Фродел – на реконструкції носа та м’яких тканин. Повторні приїзди дають їм змогу супроводжувати пацієнтів на кількох етапах реконструкції та розвивати тривалу співпрацю з українськими колегами.
Хірурги також провели другу масштабну операцію 20-річній Яні Горбатюк із Рівного, лікування якої за участю цієї команди розпочалося в жовтні 2025 року. За словами Сендса, вона вже наближається до завершальних етапів хірургічного лікування.
Яна народилася з геміфаціальною мікросомією – станом, за якого одна половина обличчя розвивається не повністю. Після трьох операцій у ранньому дитинстві вона роками чула від лікарів по всій Україні або відмову, або пораду почекати, доки завершиться її ріст.
«Я ніколи не могла подумати, що до мене прилетять хірурги з Америки, що не я полечу, а вони до мене прилетять», – каже Яна.
Під час кожної місії американські та українські фахівці разом планують операції та працюють пліч-о-пліч в операційній. Серед них – ортодонт Андрій Міськів, який асистував Сендсу під час операцій. Він також займається ортодонтичним лікуванням пацієнтів до та після реконструктивних операцій, зокрема корекцією прикусу.
Частина пацієнтів Христини Пограничної приїжджає з прифронтових територій, де родини часто не мають доступу навіть до базового планування лікування. В умовах обмежених медичних ресурсів під час війни її команді доводиться шукати способи здешевити лікування.
Але робота не зупиняється, коли іноземні лікарі їдуть. Реконструктивна команда «Охматдиту» самостійно виконує складні операції між місіями, а кожен приїзд американських колег ще більше зміцнює її спроможність братися за складніші випадки.
Погранична визнає: «Ми отримали більше впевненості в собі, ми маємо більше досвіду».
Для Сендса найцінніше – спостерігати за пацієнтами після операцій: «Просто неймовірно усвідомлювати, що деяких пацієнтів ми супроводжуємо вже понад два роки, і бачити, який шлях вони пройшли від першої операції до сьогодні, як добре загоїлися, які вони щасливі і наскільки покращилася якість їхнього життя».
Місії також стали способом підтримувати зв’язок з українськими колегами та пацієнтами впродовж війни.
«Це нагадує всім, що світові не байдуже і що ми всі досі причетні, – наголошує Сендс. – Я навчився цінувати те, як ми підіймаємо дух одне одному, майже так само, як і результат операцій, які ми робимо».
Українські хірурги глибоко цінують мужність американських колег, які під час війни приїжджають в Україну, щоб оперувати пліч-о-пліч із ними. За час спільної роботи між лікарями склалися міцні дружні стосунки. Дружні взаємини зав’язалися і з деякими пацієнтами.
Розмірковуючи про те, що змушує його повертатися, Сендс підсумовує:
«Приїжджаєш через війну, а залишаєшся через людей».
Авторка тексту та фото: Тетяна Безсмертна, яка брала участь у медичній місії у Львові у вересні 2026 року як документальна фотографка та відеографка.
