Український режисер Любомир Левицький привіз до американської столиці фільм, натхненний реальною історією порятунку цивільних за допомогою дрона. У стрічці знялися справжні українські військові, а її творці прагнуть показати американцям не лише жорстокість сучасної війни, а й силу України.
Американське подружжя вирушає на куповану росіянами територію, щоб урятувати свою доньку, яка потрапила в полон. Батьки домовляються про викуп, отримують координати місця зустрічі та їдуть на передову. Але поруч з вказаною локацією, їх автомобіль обстрілюють російські військові, чоловіка важко поранено.
Напад завдяки дронам бачать українські військові і прикріпили на безпілотник картонку з написом англійською “Follow me”, щоб легкопоранена американка могла йти за дроном у безпечне місце.
Ситуація ускладнюється, коли росіяни вимагають обміняти викрадену дівчинку на американську журналістку, яка висвітлює війну. За операцією українських військових у прямій трансляції стежить весь світ.
Це зав’язка українського фільму “KILLHOUSE” режисера Любомира Левицького, який 12 листопада представили на спеціальному показі у Вашингтоні.

Стрічка створена за мотивами реальних подій, які відбулися на Харківщині влітку 2022 року. Тоді українське подружжя вирушило на окуповану територію, щоб евакуювати своїх батьків, але потрапило під російський обстріл неподалік Ізюма. Українські військові 93-ї бригади “Холодний Яр” помітили цивільних із розвідувального дрона. Через небезпеку обстрілу військові не могли фізично дістатися до них. Тому застосували незвичайний спосіб порятунку: направили безпілотник із запискою “Йди за мною”, щоб допомогти жінці знайти безпечний маршрут.
“Ця історія увійшла в історію як одна із перших рятувальних операцій із застосуванням дронів. Про неї я дізнався від свого друга-журналіста, який познайомив мене з волонтерами. Вони мені показали матеріали на айпеді, які вони отримали від командирів, що проводили цю операцію. І, таким чином, ця історія попала мені в руки”, – розповів режисер.
Ця історія стала основою документального фільму “Йди за мною”, який Любомир Левицький зняв у 2022 році. Після цього режисер вирішив створити художній фільм, зберігши основну ідею рятувальної операції, але змінивши обставини, щоб надати історії більшої драматичності.
“Ми трохи змінили характери та мотивації героїв, щоб підсилити історію, – пояснює Левицький. – “І, звісно, ми спиралися на моменти з реального життя. Виконавиця головної ролі прагнула передати переживання справжньої героїні”.

Режисер прагнув створити не типовий голлівудський блокбастер, а тактичний екшн, у якому бойові операції, застосування дронів і дії військових були б максимально наближеними до реальності.
“Ми використовували справжні дрони; ними керували справжні оператори дронів. Ми показали у фільмі все те саме, що хлопці роблять на війні, тільки вибухівка в дронах була трохи інша – піротехнічна. Це була робота наших спеціалістів із кіно, а все інше нічим не відрізнялося. Було багато консультацій з операторами дронів, тому що я не хотів робити бойовик, мені хотілося зробити тактичний екшн, а такий жанр вимагає правдоподібного підходу до тактики і до деталей”, – пояснює Левицький.
Більшість ролей у фільмі виконали непрофесійні актори, а справжні українські військові з бойовим досвідом. За словами режисера, шукати охочих долучитися до зйомок практично не довелося. Ще до початку роботи над стрічкою команда створила тизер, який виглядав як фрагмент уже готового фільму. Після його появи військові самі почали звертатися до режисера з пропозиціями взяти участь у проєкті.
“Після цього тизера я отримав просто велику кількість запитів від військових різних підрозділів. Це був спецназ, хлопці з Нацгвардії, з різних штурмових підрозділів. Це були люди, які просто питали мене, як можна допомогти і як можна потрапити у фільм. Таким чином, у нас не було питання, як знайти реальних військових, які б підходили для зйомок, а як не образити всіх, тому що всіх зняти ми не могли”, – згадує режисер.
Прем’єрний показ “KILLHOUSE” у Вашингтоні організував Peace Through Strength Institute (PTSI) спільно з голлівудським дистриб’ютором стрічки та Ukrainian Films USA. Захід також відбувся за підтримки Посольства України у Сполучених Штатах.
Анна Кузьменко, директорка з розвитку бізнесу Peace Through Strength Institute, наголосила, що головна мета показу – допомогти американській аудиторії зрозуміти, наскільки змінилася сучасна війна та яку небезпеку становлять безпілотні технології.

“Надзвичайно важливо показати американській аудиторії реалії сучасної війни, насиченої дронами. Сполучені Штати ще не стикалися з бойовими діями такого масштабу та інтенсивності застосування безпілотників, коли постійне спостереження з повітря, загроза ударів та засоби радіоелектронної боротьби стали частиною повсякденного життя військових і цивільних. Фільм дозволяє зануритися в ці умови. Це зовсім інше, ніж просто сидіти вдома й читати новини. Глядач може побачити й відчути, яку ціну платять люди, що живуть під безперервною загрозою ударів”, – сказала Анна Кузьменко.
За її словами, показувати такі фільми американцям особливо важливо зараз, коли війна триває, а перспективи її дипломатичного завершення залишаються невизначеними.
“Я не бачу прогресу в переговорах із країною-агресором. Росія відмовляється від припинення вогню на лінії зіткнення, і до завершення війни справа не йде. Дипломатичні переговори важливі, але Україна повинна вести їх із позиції сили, а не під тиском агресора. Й американська підтримка допомагає Україні зберігати цю силу. США мають усвідомити, що Україна – союзник, а союзнику потрібно допомагати: надавати гуманітарну, фінансову та військову підтримку, щоб Україна могла витіснити ворога зі своєї землі та захистити демократичні цінності”, – підкреслила Анна Кузьменко.
Peace Through Strength Institute (PTSI) працює над зміцненням партнерства між Сполученими Штатами та Україною заради справедливого й тривалого миру. У своїй роботі інститут зосереджується на трьох пріоритетах: зміцненні єдності союзників, забезпеченні України підтримкою, необхідною для самооборони, та збереженні економічного тиску на Росію, щоб вона припинила агресію.
Білл Коул, засновник і генеральний директор Peace Through Strength Institute відзначив важливість показу фільму.
«Дрон із запискою “Йди за мною” запам’ятовується надовго. Цей епізод показує, що означає українська винахідливість, коли на кін поставлене людське життя. Ми привезли “KILLHOUSE” до Вашингтона, щоб американці могли побачити це на власні очі й почути безпосередньо від українців, які пережили ці події. Сподіваюся, що глядачі продовжать цю розмову у своїх редакціях, в офісах Конгресу та в аудиторіях військових навчальних закладів. Так, один кінопоказ може допомогти зміцнити партнерство між нашими країнами», – зауважив Білл Коул.
Тимчасовий повірений у справах України в США Денис Сєнік наголосив, що “KILLHOUSE” має особливе значення для американської аудиторії, адже поєднує реальні історії російської війни проти України з досвідом військовослужбовців, які самі брали участь у бойових діях.

“Важливість цієї стрічки полягає в тому, що вона натхненна щоденними реаліями російської війни проти України, коли цивільні стають жертвами російських атак, а наші військові роблять усе, щоб зберегти життя українців. Коли ти знаєш, що у стрічці знімаються справжні діючі військовослужбовці України, а також ветерани, які бачили все на власні очі, то переживаєш це зовсім по-іншому”, – сказав Денис Сєнік.
За його словами, американські військові, присутні на показі, можуть побачити не лише застосування сучасних технологій, а й тактику українських підрозділів, яка суттєво змінилася за роки війни.
“Це не лише про наші дронові технології, коли ми зараз виробляємо мільйони дронів на рік і можемо робити ще більше. Питання лише в інвестиціях. Ця стрічка також про тактику українських військовослужбовців, яка вже зовсім не така, як багато років тому. Це навчені професіонали, які знають, як робити свою справу, як проводити операції з мінімальними втратами для себе, на відміну від росіян, які й надалі за зразком Радянського Союзу беруть кількістю, а не якістю. Це презентація українського потенціалу, українського війська”, – підкреслив Денис Сєнік.
Реалістичність бойових сцен та якість відтворення сучасної війни справили враження навіть на курсантів американської військово-морської академії, які були серед глядачів показу у Вашингтоні. Стрічку представили в театрі Arleigh and Roberta Burke Theatre, розташованому в комплексі United States Navy Memorial Plaza.
Президент і генеральний директор United States Navy Memorial, віцеадмірал у відставці Джон Ноуелл-молодший, за часів Холодної війни вистежував радянські підводні човни, а зараз наголошує – методи ведення бойових дій змінилися, тому американські військові уважно вивчають український досвід застосування безпілотників.

“Я думаю, що Сполучені Штати можуть багато чого навчитися з цього досвіду, і ми вже навчаємося. Звичайно, бойові дії в Тихому океані, де ці уроки можуть бути використані, відрізнятимуться від бойових дій у регіоні Чорного моря. Тому надзвичайно важливо правильно визначити, які саме уроки можна застосувати в тих умовах. Але можете бути впевнені: США дуже уважно вивчають цей досвід”, – зазначив він.
Однією з центральних подій вашингтонського показу “KILLHOUSE” стала розмова колишнього спеціального представника президента США з питань України, генерал-лейтенанта у відставці Кіта Келлога з його донькою Меган Моббс, яка очолює гуманітарну організацію R.T. Weatherman Foundation. Обоє мають досвід військової служби, а після початку повномасштабного вторгнення неодноразово відвідували Україну.

Моббс розповіла, що вперше побачила стрічку в Києві. На її думку, “KILLHOUSE” – це не просто фільм про бойові дії, а історія про родину, людські цінності та готовність ризикувати життям заради інших.
“Коли я вперше дивилася цей фільм у Києві, я зрозуміла, що не має значення, що я розумію лише частину української мови. Є мова, яка виходить за межі наших національних мов – мова солдатів і ветеранів. А тепер, переглянувши фільм вдруге, сидячи поруч із батьком, я зрозуміла, що воєнні фільми насправді не про війну. Це спосіб розповісти історію про наші цінності, про те, що важливо для нашої родини та нашої культури”, – сказала Моббс.
Кіт Келлог, який має бойовий досвід, високо оцінив реалістичність стрічки та порівняв боротьбу України проти Росії з американською війною за незалежність.
“Цей фільм показує дух українського народу. Українці воюють пліч-о-пліч, як одна команда, заради спільної мети. Вони борються за те саме, за що ми боролися 250 років тому. Тоді, під час Війни за незалежність, ми опинилися на межі поразки у війні за незалежність з Великою Британією, яка була значно могутнішою за Сполучені Штати. Щось подібне відбувається сьогодні між Росією та Україною. Коли народ об’єднаний у боротьбі, розмір країни не має значення”, – наголосив Келлог.
Говорячи про майбутнє української армії, Келлог висловив переконання, що її бойовий досвід матиме величезне значення для західних союзників.
“Українська армія – найбільш загартована в боях армія Європи. І я сподіваюся, що Сполучені Штати засвоять уроки того, що зробили українці”, – сказав він.
Особливу увагу Келлог приділив революції у військових технологіях, яку, на його думку, здійснила Україна. Він наголосив, що безпілотники докорінно змінили поле бою, а українські розробники здатні впроваджувати нові рішення значно швидше, ніж традиційна американська оборонна промисловість.
“Дрони змінюють майбутнє війни. Люди, у яких нам потрібно вчитися, – це українці, тому що вони роблять це надзвичайно добре. Іноді ми в Америці говоримо: “Ми можемо розробити це самі”. Звичайно, можемо. Але потрібно вчитися на тому, що вже зробили українці. Перенести цей досвід до Сполучених Штатів. Це буде критично важливо”, – наголосив Келлог.

Генерал розповів, що під час відвідування українських підприємств був вражений швидкістю, з якою створюються та вдосконалюються безпілотники.
“Українці створюють їх швидко, з неймовірною гнучкістю. Раніше на оновлення технології їм потрібно було шість місяців, а тепер – шість тижнів. Українська армія сьогодні набагато гнучкіша за американську”, – заявив він.
Наприкінці розмови Моббс запитала батька, що він сказав би президентові Дональду Трампу про війну, якби знову опинився навпроти нього в Овальному кабінеті.
У відповідь Келлог пригадав розмову з Трампом, під час якої президент показав йому відео російського військового параду в Москві та зауважив, що російські сили виглядають майже непереможними.
“Я подивився на нього і сказав: “Сер, це нісенітниця”. Я запропонував йому запитати про це голову Об’єднаного комітету начальників штабів. Президент зателефонував йому і поставив те саме запитання: “Вони непереможні?” І той відповів: “Сер, це нісенітниця””, – розповів генерал.
Келлог наголосив, що справжня сила армії визначається не парадами чи кількістю військової техніки, а бойовим духом, здатністю діяти разом і готовністю боротися за свою країну.
Після показу фільму перед американською аудиторією виступили українські військові, які поділилися власним бойовим досвідом
“Головний секрет українців у тому, що в нас є багато талановитих людей у різних підрозділах. Завжди знайдеться хтось, хто запропонує інноваційне рішення. Потрібно лише створити умови, щоб ці люди могли бути креативними, експериментувати, а потім обмінюватися знаннями з іншими підрозділами. Молоді хлопці часто краще за командирів розуміються на технологіях, фізиці та математиці. Найкраще рішення: дозволити їм працювати, випробовувати свої ідеї, обирати найефективніші та впроваджувати їх”, – розповів один із українських військових.

Окремою темою стало використання безпілотників для постачання на передову. Українські військові пояснили, що через насиченість поля бою дронами пересування транспорту стало надзвичайно небезпечним.
“Тому зараз значну частину логістики – харчі, воду, медичне обладнання, генератори, навіть Starlink – забезпечують важкі дрони. Це працює щодня”, – повідомив військовий.
Про надзвичайну швидкість технологічних змін на полі бою розповів і сержант Служби безпеки України, який служить уже десять років. За його словами, українські військові змушені постійно вдосконалювати озброєння та засоби протидії противнику, оскільки навіть найновіші технології швидко втрачають ефективність.

“Те, що працює сьогодні, вже через місяць може не працювати. Настільки швидко змінюється ця війна. Наприклад, ми створюємо щось нове, а росіяни одразу намагаються знайти спосіб цьому протидіяти. Тоді ми розробляємо нові технології, нові пристрої, нові рішення у відповідь на російські розробки. І вже приблизно за місяць чи півтора ці нові засоби починають надходити до наших військових”, – пояснив він.
Відзначили українські військові допомогу західних добровольців у підготовці українських підрозділів. За їхніми словами, на початку повномасштабного вторгнення українським військовим доводилося опановувати нові види озброєння безпосередньо на полі бою, іноді навіть за допомогою відеоінструкцій на YouTube.
“Одного разу до мене підійшов наш хлопець і передав Stinger. Я не знав, що з ним робити. Він запитав: “У тебе є YouTube?” Я відповів, що так. “Тоді вмикай голову. Але насправді величезний обсяг знань про використання західних систем озброєння принесли американські та інші іноземні добровольці, які приїхали в Україну в перші дні вторгнення”, – розповів український військовий.
Американський ветеран Семюел Лерман, який навесні 2022 року прибув в Україну у складі добровольчої консультативної групи, побачив у “KILLHOUSE” відображення різних етапів війни. Лерман консультував український уряд із питань військового забезпечення у складі команди колишніх американських спецпризначенців.

“Війна змінювалася постійно, практично щомісяця, якщо не кожні кілька місяців. На початку було багато традиційних маневрових бойових дій. Потім війна перетворилася на артилерійську дуель, далі на окопну війну, а згодом поле бою настільки наситилося дронами, що маневрові операції стали практично неможливими. Фільм показує це”, – розповів Лерман.
За його словами, використання безпілотників українськими військовими почалося задовго до повномасштабного вторгнення. Лерман розповідає, що його друг, який живе у США, був одним із перших українських військових, які використовували дрони для коригування артилерійського вогню на Донбасі.
“Люди поводяться так, ніби це абсолютно нове явище у війні, але Україна розвивала ці технології задовго до повномасштабного вторгнення”, – зазначив він.
Лерман також розповів, що фільм викликав у нього сильні особисті переживання, адже серед його учасників є американські добровольці, з якими він особисто знайомий.
“Цей фільм справив на мене глибоке враження. Я думаю, що мене та майже всіх людей, які поїхали добровольцями в Україну і ризикували своїм життям, незалежно від того, чим саме вони там займалися, привели в Україну схожі причини. Насправді, кілька людей, які знялися у фільмі, – мої друзі. Вони також були добровольцями в Україні”, – розповів Лерман.
Українські військові відзначили допомогу західних партнерів у навчанні тактики ближнього бою в приміщеннях, яку також відтворено у “KILLHOUSE”.
“До повномасштабного вторгнення ми мали відносно стабільну лінію фронту, і такого досвіду ближнього бою практично не було. А потім почалися наступальні операції, зокрема під Києвом, і численні бої в міських умовах. Наша піхота не мала достатньої підготовки до таких операцій. Але завдяки американським партнерам та офіцерам, які пройшли навчання на Заході, ці знання почали поширюватися між підрозділами. Наші військові стали навчати інших військових”, – зазначив український військовий.

Одна з найсимволічніших сцен фільму найкраще передає український характер. Коли один військовий вирішує розвернути бронемашину і повернутися до небезпечної ділянки, на питання “Чому ми повертаємося?” відповідає: “Бо ми в Україні”.
Після прем’єри у Вашингтоні 12 листопада фільм “KILLHOUSE” вийшов в американський прокат.
Author: Andrew Getman
