Він вразив мене своєю життєвою історією. Кожен, хто проходить стільки складних ступенів персональної еволюції, має у очах багато глибини. Лише погляд сигналізує, що цей стрункий, життєрадісний і енергійний чоловік має чимало за плечима. Серйозні випробування змусили Василя переосмислити пріоритети, і, врешті подолавши особистий біль і боротьбу, перетворити їх на мотивацію для інших. Він — не просто підприємець, його запрошують читати лекції і менторитиу Стенфорді. Він є провідником для багатьох українських підприємців і стартаперів у Кремнієвій долині, допомагає віднайти себе, розвинути потенціал і інтегруватися у глобальне і висококонкурентне середовище.
Робота Василя Дуба охоплює викладання, менторство і коучинг, але головна його місія — надихати. Своїм прикладом він показує, що навіть найважчі обставини можна перетворити на двигун для нових досягнень. Він підтримує українську спільноту за кордоном, допомагаючи їй знаходити себе у світі нових можливостей та викликів, адаптуватися і процвітати. Із глибоким знанням людської природи, з любов’ю до своєї справи та відданістю Україні, він стає незамінною фігурою для українських айтішників і стартаперів, які шукають шлях до успіху в одній із найдинамічніших інноваційних спільнот світу.
Випробування і відродження
Лук’ян Сельський (ЛС): Василю, тобі вдалося подолати складну хворобу, однак цікавить не вона, а твій шлях її подолання. Він був не зовсім лінійний?
Василь Дуб (ВД): Це був своєрідний виклик самому собі. Я буквально продав собі ідею, яка стала моєю реальністю. Переїхавши колись з Києва до рідного Дрогобича, я обрав шлях суворого голодування, що викликало чимало нерозуміння серед близьких. Щодня батько запитував, чи я щось їв, а я щодня відповідав “ні” і просив не більше не зачіпати це питання. Я дратувався, але настав момент, коли я зрозумів, що він просто не міг мовчати через батьківську тривогу. За кожен день голодування я втрачав кілограм, і так день за днем. В 2016 році таких днів було більше 100.
ЛС: Ніхто з друзів не знав, що відбувається?
ВД: Я заборонив батькам і дружині навіть згадувати про моє захворювання. Для мене важливо було повністю зосередитися на своєму шляху. Іноді чув жарти від знайомих, іноді мене навіть булили, але для мене це був виклик, який змінив усе. Це був процес, який не лише вимагав фізичних зусиль, але й духовного перетворення.
ЛС: Як тобі вдалося зберігати стійкість у такій складній ситуації?
ВД: У цей час я навчився прокидався із вдячністю за кожну можливість бути сильнішим. Я вірив, що цей шлях приведе мене до мого життя-мрії. Це давало силу рухатися далі. Я бачив своє майбутнє в новому світлі, уявляючи, яким сильним стану. Сумніви виникали, але віра в успіх допомагала долати будь-які перешкоди.
Мрії, що стають реальністю
ЛС: Тепер ти живеш у Кремнієвій долині, співпрацюєш з Стенфордом — одним з найпрестижніших освітніх закладів світу. Як це вплинуло на тебе і чим ти тут займаєшся?
ВД: Стенфорд для мене завжди був мрією. Колись, в Україні, я був не найкращим студентом. Я пішов на технічні науки, хоча моє серце тяжіло до психології, філософії і соціології. Але я знав, що цей університет має унікальну атмосферу — місце сили, де знання поєднуються з практикою і тихою впевненістю. Зараз я ментор у кількох венчурних програмах і читаю лекції підприємцям з усього світу. Мене запросили інтегрувати мій досвід і знання у навчальні програми Stanford Technology Ventures Program та the Department of Management Science and Engineering.
ЛС: Що саме привертає увагу в Стенфорді до тебе?
ВД: Моя історія подолання труднощів в досить нетрадиційний спосіб, як виявилось, дуже мотивуюча. Студентам цікаво, як я зміг поєднати різні ролі у своєму житті — бізнесмена, батька, лектора, тріатлоніста, і як я це роблю з такою енергією. Бути підприємцем технологічного стартапу і довести його від 0 до мільярдної компанії — це теж дуже складний шлях. Щоб його пройти, потрібно бути високомотивованою людиною, яка знає відповідь на ключове питання “Для чого?”. Моя лекція на тему Мотивації на курсі “Підприємництво без кордонів” допомагає студентам отримати практичні знання про те, як оцю мотивацію віднайти і надалі утримувати. Важливо дати відчути їм, що вони також можуть більше, особливо через зміну мислення та розуміння, що їхній потенціал не має меж.
ЛС: Яка твоя взаємодія з місцевою спільнотою? Чи зумів ти інтегруватись?
ВД: Кремнієва долина — це мультинаціональне середовище, де важливо не лише ділитися знаннями, а й адаптуватися до культурних відмінностей. Підприємці, студенти та викладачі тут дуже різні, але об’єднані спільною метою — розвивати людство та змінювати світ. У мене є інтереси, які виходять за межі бізнесу — від проведення дослідів до написання книг, спортивних змагань і створення мереж взаємодії з різними групами підприємців. Це місце дає змогу перетинатися з людьми, об’єднаними спільними інтересами, які шукають виклики і нові горизонти.
П’ять ключів до успіху
ЛС: Ти часто говориш про мислення, мотивацію і життєві принципи. Якою є твоя формула успіху, якщо таку можна сформулювати?
ВД: Формула починається з розуміння себе. Ми часто думаємо, що маємо більше знань і навичок, але без глибокого розуміння своєї місії та цінностей це знання не матиме сили. Моє життя — це приклад, як мотивація здатна змінити все, якщо вона виходить із глибинних переконань. Ми стаємо дисциплінованими лише тоді, коли мотивовані, коли наше “чому” стає настільки сильним, що неможливо зупинитися. Шлях починається з точки, де пізнаєш себе і можеш поставити правильні питання.
ЛС: Які саме кроки ти б рекомендував людям, які хочуть досягти успіху, наприклад, у Кремнієвій долині?
ВД: Є кілька ключових пунктів. Назвімо це топ-5 порад для тих, хто прагне стати частиною цього середовища:
- Знайти свою мотивацію. Розібратися з собою, знайти причину, яка вас рухає. Це може бути не зовсім зрозумілим процесом, але, коли ви чітко знаєте, що вас надихає, всі наступні кроки стають зрозумілими.
- Змінити мислення. Відкритися для нових знань, навіть якщо це означає визнання власної некомпетентності в чомусь. Важливо вміти пристосовуватися і вчитися від інших. Кремнієва долина навчила мене, що збереження відкритого розуму і здатність змінювати свої погляди є критично важливими для успіху.
- Будувати нетворк. Успіх залежить від оточення, від тих людей, які можуть надихнути, підтримати чи поділитися досвідом. Ваш шлях буде легшим, якщо ви зможете знайти своїх людей і створити коло підтримки, спільноти.
- Фізична присутність. Я завжди кажу: “Приїжджайте сюди”. Особистий контакт створює зовсім інший рівень довіри і відкриває нові можливості. Бути присутнім фізично — це ключ до багатьох дверей.
- Підтримка власної ідентичності та інтересів. Бути собою, знаходити людей з подібними інтересами, які поділяють вашу енергію і бачення. Бізнес будується на людях і їх взаємодії, і ваші щирі інтереси можуть стати мостом до великої співпраці.
ЛС: Ти підкреслюєш важливість не лише бізнесових аспектів, але й особистісного розвитку. Це цікаво…
ВД: Так, бо бізнес — це люди. І якщо ти не знаєш, хто ти і що тебе мотивує, то дуже важко буде рухатися вперед. Потрібно завжди починати з себе, а тоді вже вчитися взаємодіяти з іншими.
Підтримка української спільноти у Кремнієвій долині
ЛС: Як ти оцінюєш присутність українців у Кремнієвій долині? Чи є тут “український вплив”?
ВД: Так, українська спільнота тут потужна, але нам ще є над чим працювати. Я часто спілкуюся з українськими підприємцями й фаундерами, і ми маємо унікальний досвід, але водночас наша резилієнтність, яка допомогла нам виживати, інколи стає перешкодою. Ми звикли до складних шляхів, часто надмірно ускладнюємо усі процеси замість того, щоб прийняти вже робочі моделі. У Кремнієвій долині це дуже відчутно. Наприклад, коли настають кризи, українці проявляють витримку, і замість того щоб вчитися на досвіді інших ми часто обираємо складні дороги, а в венчурному бізнесі особливо важливо вміти швидко визнавати помилки й змінювати напрямок. Ми ще вчимося приймати такі зміни.
ЛС: Як взаємодіяти з таким середовищем?
ВД: Для мене важливо підтримувати зв’язок із нашими людьми тут. Ми часто об’єднуємося в невеликі ком’юніті, допомагаємо одне одному, ділимося досвідом, контактами. І в цьому процесі я також бачу себе як ментора. До речі, нещодавно я ще й став сертифікованим коучем, що дозволяє мені глибше працювати з людьми. Тепер це не лише передача знань, а й допомога в пошуку себе, своїх сильних сторін і формуванні чіткої місії. Коучинг допомагає мені самому краще усвідомити свою мотивацію і як використовувати це для досягнення більшого.
ЛС: Що найбільше приваблює тебе у коучингу та в чому різниця від менторингу?
ВД: Під час менторингу експерти діляться власним успішним досвідом по вже поставлених задачах. А щоб знайти мотивацію та поставити релевантні задачі, людині потрібно спочатку заглянути всередину себе. І для цього існує коучинг . Це процес, який змінює мислення і дає можливість відкритися для нових ідей які резонують особистості. Я бачу це як одну з ключових навичок для розвитку, особливо в такому динамічному середовищі, як Кремнієва долина. Тут усе дуже швидко змінюється, і вміння адаптуватися стає критично важливим.
Автор: Лук’ян Сельський