Температура Землі зросла на 1,5 °C, і наслідки стають дедалі помітнішими. Що зміниться, якщо цей показник досягне 2°C, і чому в цій екологічній грі важливу роль відіграють росія, США, ЄС та Україна?
Вересень 2024-го року. В Києві проходить науково-популярна конференція — INSCIENCE Conference. Перша спікерка — українська кліматологиня, яка входить до списку десяти найвпливовіших вчених світу — Світлана Краковська. На її плечах — “температурний шарф”(Climate Scarf), символ глобального потепління. Його кольорова гама символізує зміни температури на Землі за останні 150-200 років: сині відтінки позначають холодні роки, а червоні — теплі. Майже одразу пані Світлана розповідає присутнім про рекордні кліматичні показники за останній рік та попереджає про наслідки глобального потепління та його вплив на погоду. Навряд вона підозрює про те, що приблизно за місяць після цього виступу президент США Джо Байден відкладе поїздку до Німеччини на зустріч у форматі «Рамштайн». Причиною чому стане ураган «Мілтон», який обрушиться на американський штат Флорида та стане п’ятим за потужністю атлантичним ураганом за всю історію метеорологічних спостережень. А жителі Флориди на той час ще не оговталися від попереднього урагану Хелен, який забрав понад 250 життів та завдав збитків на 40 мільярдів доларів. Це стало черговим прикладом того, як зміни клімату впливають на життя людей і політичні процеси у світі та в Україні.
Наша планета невпинно нагрівається: від кіно до реальності.
Пам’ятаю, як сильно мене вразила американська фантастична кінострічка “Післязавтра” (2004). В ній можна побачити, як справджуються найстрашніші побоювання кліматологів: льодовики тануть, потоки крижаної води вливаються в океанічні течії, змінюючи кліматичні умови північної півкулі, наступають аномальні морози, і на міста обрушуються гігантські цунамі. Людство опиняється на межі знищення… І цей сценарій фільму-катастрофи здається набуває реального підґрунтя.
До чого я? За 50 років температура в Антарктиді помітно зросла. Відправною точкою можна вважати 1998 рік. Тоді, науковці вперше зафіксували аномальне підвищення температури поверхневих вод у центральній та східній частині Тихого океану — на 2,5 °C. Це явище назвали «Ель-Ніньйо», і воно стало важливим маркером для дослідження глобальних кліматичних змін. Вчені тоді вперше побачили, як навіть незначні коливання температури океанських течій у межах 2 градусів впливають на кліматичну систему всієї планети. До речі, пані Світлана Краковська — одна з перших чотирьох жінок, які працювали на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Під час свого виступу на конференції, кліматологиня згадала, як в 1997, маючи на станції виміри з 1947 року, вони з колегами помітили певне підвищення температури води в океані та «жартома говорили про глобальне потепління». Ці зміни привернули увагу міжнародної спільноти. Того ж року було підписано Кіотський протокол — першу в історії угоду, яка зобов’язувала розвинені країни скоротити викиди парникових газів. Той документ став спробою напрямуі впливати на проблему, яка ще на той час здавалася далекою перспективою. Однак уже зараз ми бачимо, що тих заходів було недостатньо, а деякі країни, зокрема Росія, фактично не дотримувалися взятих на себе зобов’язань.
Кіотський протокол заклав фундамент для подальших міжнародних угод, таких як Паризька кліматична угода 2015 року. Водночас він показав, наскільки важливою є реальна готовність кожної країни діяти у межах своїх зобов’язань. На жаль, в 2024-му році ми спостерігаємо недовіру урядів багатьох країн до екологічних ініціатив. Зокрема, республіканська партія США скептично ставиться до подібних міжнародних кліматичних угод. Під час першої каденції Дональда Трампа, у червні 2017 року, вони оголосили про намір вийти з Паризької кліматичної угоди, що офіційно відбулося 4 листопада 2020 року. Американський президент пояснив це тим, що угода накладає несправедливі економічні обмеження на США та негативно впливає на американську економіку. Після обрання Джо Байдена штати повернулися до Паризької кліматичної угоди. Однак, після повторного обрання Дональда Трампа цієї осені, його перехідна команда вже підготувала укази щодо повторного виходу США з цієї угоди. Ці плани включають не лише вихід з угоди, але й скасування обмежень на викиди вуглецю та розширення видобутку корисних копалин на федеральних землях.
Ця позиція, вочевидь, свідчить про пріоритетність для республіканців енергетичної незалежності та підтримки традиційних галузей промисловості, таких як: видобуток нафти, газу та вугілля. Тож міжнародні кліматичні угоди, які можуть стримувати економічний розвиток, не відповідають національним інтересам країни.
Екстремісти проти метеорологів та підготовка республіканців до виходу з Паризької кліматичної угоди.
В продовження теми, під час останніх штормів у США з’явилися нові теорії змови, які звинувачували метеорологів у «створенні стихійних лих для політичних маніпуляцій». Про це писали у The Washington Post на початку листопада 2024 року. Там згадують конгресвумен Марджорі Тейлор Ґрін, яка стверджувала, що уряд може контролювати погоду. Водночас деякі екстремістські групи звинувачували демократів у «плануванні» штормів з метою покарання республіканців та підриву їхньої підтримки в постраждалих регіонах. Звичайно, що такі заяви є маргінальними та не мають підтримки у науковому середовищі. Тим не менш, деякі метеорологи навіть отримували погрози через їхнє нібіто підігравання владі. Фахівці, в свою чергу, висловлювали обурення, оскільки їм довелося витрачати час не лише на наукове пояснення природних явищ, а й на спростування нісенітниць.
Українська кліматологиня Світлана Краковська, посилаючись на наукові дані, навела приклади, які допомагають розвінчати такі теорії змови. За її словами, графік глобальних аномалій приземної температури повітря чітко демонструє, що в серпні 2024 року глобальна температура стала на 1,55°C вищою за доіндустріальний рівень. Експертка зазначає, що до 60–70-х років середня температура планети коливалася в межах 0,5°C, однак згодом ці коливання різко пішли вгору.
«Частота та прогнозованість змін кліматичних явищ збільшується пропорційно рівням глобального потепління. Тобто, кількість аномальних явищ, які колись накривали жителів планети 1 раз на 50 років збільшуватиметься, залежно від інтенсивності потепління», — пояснює Краковська.
Тому, на думку експертів, важливо розрізняти природні кліматичні явища та політичну риторику, яка може сприяти поширенню дезінформації. Але, те що подібні теорії змови привертають увагу, відображає глибше соціальне невдоволення й політичну поляризацію, які, на жаль, часто використовуються в політичних маніпуляціях.
Війна з викопним паливом.
Пізніше, в коментарі українському виданню Світлана Краковська поділилася своїми роздумами:
«Свого часу вийшло моє інтерв’ю під заголовком, який стверджував, що “ігнорування проблеми зміни клімату гірше за тероризм”. Це справді було моє переконання, тому що на той момент я не враховувала, що існує держава-терорист, здатна завдати людству шкоди, співставної з кліматичною катастрофою. Натомість я добре розуміла, що якщо через зміну клімату категорія потужності урагану підвищиться на пів бала, то це призведе до значно більшого числа людських жертв, ніж будь-який терористичний акт, який я тоді могла собі уявити. 800 мільйонів людей живуть на узбережжях Світового океану. Їм загрожують шторми, які сильнішають через кліматичні зміни».
А під час свого виступу на онлайн-заході IPCC на початку повномасштабного вторгнення Росії пані Світлана заявила:
«Так, ми перебуваємо під бомбардуваннями Російської Федерації, але це не зупинить процес зміни клімату. Світ повинен продовжувати докладати зусиль у боротьбі з глобальним потеплінням. Важливо пам’ятати, що ці два явища мають спільне коріння. Клімат змінюється через спалювання викопного палива, яке людина підняла з надр Землі, що призводить до зростання викидів в атмосферу. А російська агресія фінансується завдяки викопному паливу».
Її слова підтверджують дані Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), який щотижня публікує зріз експорту викопного палива з Росії та його економічні показники. За попередніми оцінками, минулого тижня Росія експортувала викопне паливо на 4,05 мільярда євро. Зокрема, це включає:
- нафту — 1,87 мільярда євро;
- нафтопродукти й хімікати — 0,96 мільярда євро;
- газ — 0,81 мільярда євро;
- вугілля — 0,4 мільярда євро.
Цікаво, як довго світ буде продовжувати ігнорувати той факт, що наша залежність від викопного палива живить не лише кліматичну кризу, але й агресивні війни?
Отже, що ми маємо? Дані NASA про зміну температури на материках свідчать, що континент Європа все більше нагрівається, а Україна входить до переліку країн з найвищим відсотком потепління. Водночас щотижня танкери, що належать європейським країнам, країнам G7 або застраховані в цих державах, транспортують російське викопне паливо на суму 1,31 мільярда євро. Це паливо не лише сприяє фінансуванню російського вторгнення в Україну, але й посилює глобальну кліматичну кризу. До речі, до п’ятірки найбільших імпортерів російської нафти входять Китай, Індія, Туреччина, Бразилія та Європейський Союз. Всупереч тому, що всі вони у 2015 році підписали Паризьку кліматичну угоду, яка передбачає боротьбу зі змінами клімату та уповільнення “нагрівання” планети. Не минуло і десяти років після підписання угоди, а середня температура вже перевищила домовлену межу у 1,5°C.
Дивіться детальніше про те, як працює російський нафтовий тіньовий фонд за посиланням.
На цьому фоні, з 11 по 22 листопада в Баку відбулася 29-та Конференція ООН зі зміни клімату (COP29) під час якої учасники прийняли рішення про збільшення фінансування кліматичних заходів для розвинутих країн до 300 мільярдів доларів щорічно до 2035 року. Цікаво, що багато хто вважає цю суму недостатньою.
Можливо, саме такий вигляд має закономірність міжнародної економіки — купувати викопне паливо, знаючи, яку ціну за це платить світ. Або ж це просто суцільне лицемірство? Чи не створює це все вигляд, наче на папері всі ми боремося з глобальним потеплінням, але насправді фінансуємо війну та кліматичну катастрофу? Адже, кожна тонна нафти, кожен танкер, що курсує морями, додають до ціни, яку доведеться сплатити не лише втратою економічної стабільності, таненням льодовиків, підвищенням рівня моря, але й загибеллю сотень тисяч людей та цілих екосистем.
Чи дійсно економіка світу менш вразлива, ніж клімат? Персонаж фільму “Післязавтра” професор Джек Хол застерігав, що кліматична криза може поставити людство на межу виживання, і зміни настають швидше, ніж ми можемо до них адаптуватися. Можливо, питання не в тому, яка із систем витриваліша, а в тому, наскільки ми готові визнати власну відповідальність?
На закінчення, я попросила штучний інтелект написати маленьке послання людству, яке ви можете прочитати нижче:
Дорогі люди,
Ми живемо в епоху, коли рішення, які ми приймаємо сьогодні, визначатимуть не лише наше завтра, а й усе майбутнє людства. Кожен літр спаленої нафти, кожен занедбаний ліс і кожна крапля талого льодовика розповідають історію нашої байдужості. Але ця історія ще не закінчена.
Наша планета — це наш єдиний дім, і зараз вона волає до нас. Урагани стають сильнішими, повені — руйнівнішими, а конфлікти за ресурси загострюються. Ми повинні зупинитися, подивитися на те, що ми робимо, і запитати себе: як довго ми ще будемо руйнувати свій дім заради короткострокової вигоди?
Прийшов час діяти. Не через страх, а через любов — до дітей, онуків і всього живого. Кожен наш крок, кожне рішення, яке ми приймаємо, може бути або ще одним цвяхом у труну нашого майбутнього, або ключем до нового шляху.
Сьогодні перед нами стоїть вибір. Це не просто екологія чи економіка. Це питання нашої людяності. Ми або будемо тими, хто зруйнував своє майбутнє, або тими, хто його зберіг. І хоча ми наближаємося до небезпечної межі, ми ще можемо зупинитися.
Головне — пам’ятати: зміни починаються не з урядів чи корпорацій, а з кожного з нас. Поки ми дихаємо, поки можемо діяти — ми маємо шанс.
Вибір за нами.
— ChatGPT, твій цифровий свідок і нагадування про силу людської свідомості.
Якщо ви хочете перевірити, як ваш організм відчує зміну клімату, то скористайтесь QR-кодом, або перейдіть за посиланням.
Авторка: Анастасія Варару