Оскільки Україна тепер перебуває на четвертому році протистояння повномасштабному вторгненню Росії, американські активісти готуються заявити про свою позицію у Вашингтоні. З 6 по 9 квітня 2025 року сотні прихильників України з усіх Сполучених Штатів зберуться на Ukraine Action Summit. Їхня мета: тримати боротьбу України в центрі уваги Вашингтона і нагадати владним колам, що американці підтримують Україну в її прагненні існувати й залишатися вільною.
Цей саміт, який проводиться двічі на рік і організовується American Coalition for Ukraine (ACU), надає громадянам унікальну можливість безпосередньо спілкуватися з членами Конгресу. У вересні 2024 року саміт об’єднав делегатів із понад 40 штатів, які провели сотні зустрічей на Капітолійському пагорбі. Часто такі події є знаковими — після весняного було оголошено про великий пакет допомоги США для України.
“Минуло всього кілька днів після нашого весняного саміту 2024 року, як був ухвалений пакет допомоги на суму 62 мільярди доларів”, — каже Жаклін Колґан із Нью-Джерсі. “Мені подобається думка, що саме ми стали тією останньою краплею, яка переломила ситуацію”.
Сила в єдності
Сила саміту полягає в різноманітності походження учасників, їхній мотивації підтримувати Україну та в масштабах самої події. “Коли 500 прихильників України одночасно з’являються в Вашингтоні, це може змінити ситуацію,” — говорить Стефані Довбуш, організаторка з Техасу, яка бере участь у саміті вже вчетверте. “Телефонні дзвінки важливі, але особиста зустріч зі своїм представником у Конгресі має сильніший вплив”.
Довбуш наголошує на важливості єдності: “ACU — це коаліція. Замість того, щоб усі організації діяли окремо й доносили різні меседжі, ми виступаємо разом єдиним фронтом і з єдиним повідомленням”.
Рейчел Сміт, координаторка від штату Луїзіана, підтримує цю думку: “Це неймовірне відчуття, коли ти чуєш слова й ідеї, які ти висловила на зустрічі, повторені твоїм конгресменом”.
Це не професійні лобісти чи політичні діячі. Це вчителі, ветерани, репетитори іноземних мов і активісти з невеликих містечок, які вірять, що доля України важлива не лише для Східної Європи, а й для тих цінностей, які, як проголошують США, вони відстоюють.
“Україна готова розбити одного з наших ворогів і просить лише допомоги з технікою”, — каже Сміт. “Я вважаю, що це водночас допомагає Україні досягти справедливого миру і захищає національну безпеку США”.
Моральна ясність
Для багатьох ця справа особиста. Дехто, як-от Сем Лінтон із Арканзасу, відчув зв’язок через мову. “Під час відновлення після автомобільної аварії я почав вивчати українську”, — розповідає він. Зараз він викладає англійську для українських учнів через неприбуткову організацію. “Мої ‘друзі по заняттях’ тепер для мене — як сім’я”.
Інших, як-от Колґан, привело до цього обурення. Її група Nantucket Cares привезла на Капітолійський пагорб дитячу гірку з Ірпеня, всіяну слідами від куль, щоб продемонструвати жорстокість війни. “Немає жодного способу, як Росія може виправдати свої дії в Україні”, — наголошує вона.
“Я не можу пригадати жодного конфлікту між країнами, де б настільки чітко простежувалася моральна ясність стосовно того, хто правий, а хто ні,” — додає вона. “Як сказав сенатор Корі Букер, «йдеться не про лівих чи правих, а про те, що правильно, а що ні». Росія очевидно неправа”.
Це також велика перевага для національної безпеки США. “Україна готова розбити одного з наших ворогів і просить лише допомоги з технікою, щоб досягти перемоги”, — каже Сміт.
Що відрізняє саміт цього року
Тон цьогорічного саміту дещо інший. Багато учасників стурбовані зниженням політичної волі у Вашингтоні, особливо за нової адміністрації. “Невідомо, чи можемо ми розраховувати на підтримку від адміністрації або Конгресу”, — зауважує Довбуш. “Я вважаю, що багато американців і далі підтримують Україну. Але питання в тому, чи Україна отримає справедливий мир із гарантіями безпеки… чи її кинуть напризволяще”.
Цю занепокоєність поділяє й активістка з Нью-Гемпшира й Массачусетсу Нодіра Ухланова. “На кону не просто підтримка союзника, а захист демократичних цінностей у глобальному масштабі”, — каже вона.
Учасники вимагають не лише продовження допомоги. Вони виступають за надання гарантій безпеки, посилення санкцій, розмороження й передачу заморожених російських активів, а також визнання повного територіального суверенітету України.
Колґан акцентує увагу на питанні відповідальності: “Росія має заплатити. І ми повинні зайнятися питанням викрадення українських дітей — багатьох уже всиновили в російські сім’ї чи відправили в табори для промивання мізків”.
Від адвокації до дій
Метою ACU є не лише впливати на політику, а й наділити повноваженнями звичайних американців. “Ми не лобісти”, — каже Лінтон. “Ми просто люди, яким не байдуже”.
Це справжня народна дипломатія, заснована на обуренні, надії та глибокій вірі в справедливість для України. “Я вважаю, що, підтримуючи Україну, я захищаю свої американські цінності,” — каже Колґан. “Якби я відвернулася від цієї справедливої боротьби, то відчула б себе дезертиром”.
Наступного тижня членів Конгресу зустрінуть натхненні волонтери з посланням: доля України та репутація Америки поставлені на карту.
“Коли ми повертаємося додому, у свої штати й округи, ми можемо набагато ефективніше заохочувати інших телефонувати в Конгрес і допомагати розширювати підтримку України”, — додає Лінтон.
Автор: Девід Кириченко