Історія українського винахідника та підприємця Володимира Джуса стала прикладом успішної реалізації «американської мрії» українського емігранта. Народившись 5 січня 1895 року в селі Чернихівці на Тернопільщині, він пройшов шлях від сільського хлопця до засновника міжнародної промислової компанії та одного з найвідоміших українських меценатів у США.
Про це повідомляє Мілена Волянська.
Володимир Джус виріс у багатодітній селянській родині. Після закінчення початкової школи навчався столярної справи, однак у 1913 році, маючи 18 років, вирішив емігрувати до Північної Америки. Спочатку він прибув до Канади, а згодом, під ім’ям Вільям Дзус (William Dzus), переїхав до США, де оселився у сестри в Ньюарку, штат Нью-Джерсі.
Перші роки в Америці були непростими. Не знаючи англійської мови, Джус працював у ресторані, вантажником, а вечорами навчався у ремісничій школі. Згодом здобув професію токаря та почав працювати на заводі безпечних бритв у місті Орендж. Паралельно він вивчав автомеханіку, електромеханіку та креслення. Саме тоді майбутній винахідник почав розробляти механізми, які допомагали запобігати виробничим травмам.
У 1917 році Володимир Джус одружився зі своєю подругою дитинства Євою Скалецькою. У подружжя народився син Теодор, однак невдовзі дружина захворіла на туберкульоз. Родина переїхала до Вест-Айсліпа, де клімат був сприятливішим для лікування. У 1918 році Джус розпочав процедуру патентування свого першого винаходу – удосконаленого токарного верстата. Патент він отримав у 1922 році, однак роботодавець одразу привласнив права на винахід.
Після смерті першої дружини Джус повернувся до Ньюарка, де відкрив власний автосервіс. У 1927 році він одружився вдруге – з Ганною Резнік. У цей період винахідник запатентував вітрогін для автомобільного радіатора та захисну решітку від каміння, однак через Велику депресію його підприємство припинило діяльність.
Після цього Володимир Джус влаштувався слюсарем-інструментальником на авіабудівне підприємство Fairchild Aircraft Company у штаті Нью-Йорк. Саме там він створив один із найуспішніших своїх винаходів – закріплювач Dzus fastener, стійкий до вібрації, перепадів температур і тиску. Після судових процесів щодо авторських прав суд визнав винахідником саме Джуса.
26 квітня 1932 року він заснував компанію Dzus Fastener Company Inc., а вже наступного року відкрив власну фабрику. Підприємство швидко розвивалося, виготовляючи кріплення для цивільної та військової авіації. До середини 1930-х років продукція компанії експортувалася за кордон, а згодом були відкриті виробництва у Канаді, Франції та Великій Британії.
Під час Другої світової війни компанія активно співпрацювала з Пентагоном. Після вступу США у війну виробництво було розширене, відкрито ще одну фабрику в Каліфорнії. У 1943 році підприємства Джуса працювали цілодобово, забезпечуючи роботою понад тисячу працівників у США та випускаючи близько 30 мільйонів закріплювачів щомісяця.
Фінансова незалежність дала змогу винахіднику розвивати нові напрями діяльності. Його підприємства виготовляли замки для трамваїв, кріплення для медичного обладнання, автомобілів, кораблів, залізничних вагонів, а також пристрої для лікування переломів.
У 1948 році технічним директором європейського підрозділу компанії Dzus Fastener Europe став Данило Скоропадський – син гетьмана України Павла Скоропадського. Знайомство між ними відбулося ще у 1937 році в Чикаго під час посвячення українського літака «Київ».
Попри успіх у США, родина Джуса в Україні зазнала репресій радянської влади. Його брат загинув у лавах УПА, а мати, невістка та племінниця були заслані до сибірських таборів.
Володимир Джус активно підтримував українське життя в еміграції. Він фінансував діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка, Української вільної академії наук, українські школи, видавництва, музеї, бібліотеки, культурні заходи, а також надавав допомогу міжнародним благодійним організаціям і землякам.
Одним із його найважливіших проєктів стало заснування 3 травня 1948 року Українського інституту Америки (УІА), який став культурним, науковим та громадсько-політичним центром української громади Північної Америки.
28 жовтня 1953 року на перших загальних зборах представників 20 українських родин Володимира Джуса було обрано президентом Українського інституту Америки. Уже наступного року організація отримала статус неприбуткової.
У 1955 році Інститут придбав історичну будівлю на розі П’ятої авеню та 79-ї вулиці у Нью-Йорку. Після повного погашення кредиту в 1962 році будівля остаточно перейшла у власність Українського інституту Америки. Сьогодні утримання цієї історичної пам’ятки обходиться приблизно у 500 тисяч доларів щороку.
Після смерті Володимира Джуса 19 червня 1964 року його справу продовжив син Теодор Джус, який очолював корпорацію Dzus Fastener Corporation та Український інститут Америки. Згодом сімейний бізнес перейшов до наступного покоління родини.
У 1991 році Український інститут Америки відзначив нагородою «Українець року» Романа Попадюка – майбутнього першого посла США в незалежній Україні. Він обіймав дипломатичні посади у Державному департаменті США, працював в адміністраціях президентів Рональда Рейгана та Джорджа Буша, а у 1992–1993 роках став першим американським послом в Україні.
Фото: DZUS Fastener Story
Автор: Данило Пєвчев