Віце-прем’єрка України Юлія Свириденко та міністр фінансів США Скотт Бессент підписали у Вашингтоні рамкову угоду про створення Інвестиційного фонду «США – Україна», покликаного фінансувати післявоєнну відбудову країни та відкривати американським інвесторам доступ до нових проєктів у видобувній і енергетичній галузях.
«Ця угода чітко сигналізує Росії, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, в центрі якого — вільна, суверенна і процвітаюча Україна», — заявив Скотт Бессент під час церемонії підписання, наголосивши, що жодна держава чи особа, яка підтримувала російську військову машину, не матиме вигоди від відбудови України. Цей документ передбачає цілу низку lомовленостей, зокрема:
- Фонд матиме структуру 50 / 50; жодна сторона не контролює ухвалення рішень одноосібно.
- Наповнення здійснюватиметься з 50% доходів від нових ліцензій на розробку критичних мінералів, нафти й газу; чинні проєкти не входять до формули.
- Україна зберігає право власності на надра, інфраструктуру та держкомпанії, зокрема Укрнафту й Енергоатом.
- Дохід фонду протягом перших десяти років спрямовуватиметься виключно на проєкти відбудови та модернізації.
- Агентство DFC залучатиме американські технології та капітал до обраних проєктів.
«Завдяки цій угоді ми зможемо залучити суттєві ресурси для реконструкції, розпочати економічне зростання і отримати найсучасніші технології зі США», — пояснила Юлія Свириденко, додавши, що перші прибутки не будуть розподілятися між урядами, а реінвестуватимуться в Україну.
Ідею «спільного інтересу» США в українських копалинах президент Володимир Зеленський раніше обговорив з Дональдом Трампом, зокрема торік у вересні під час зустрічі у Trump Tower. Заплановане підписання в лютому зірвалося: Трамп і віцепрезидент Дж. Д. Венс публічно дорікнули Зеленському «невдячністю», після чого Вашингтон тимчасово призупинив військову допомогу Києву. Переговори поновилися навесні івже 16 квітня сторони підписали меморандум про наміри, а 30 квітня закріпили рамкову угоду.
Україна має поклади понад 20 критичних мінералів, вартість яких консалтингові компанії оцінюють у кілька трильйонів доларів, утім нині держава отримує лише близько $1 млрд на рік. У таборі прихильників угоди вважають, що матеріальна зацікавленість США підвищить їхню політичну мотивацію допомагати Україні й після завершення бойових дій. «Вони отримали значно кращу угоду щодо копалин, ніж пропонували спочатку»,— зазначив колишній посол США у Києві Вільям Б. Тейлор, назвавши це «добрим знаком для переговорів про припинення вогню».
Проте критики вказують на відсутність у договорі явних безпекових гарантій та ризик економічної залежності. Колишні американські посадовці підтверджують, що спроби Києва прив’язати угоду до продовження військової допомоги були відхилені.
Тепер угоду має ратифікувати Верховна Рада, а Мінекономіки підготує точкові зміни до Бюджетного кодексу. Президент Зеленський підкреслив, що це підписання — лише «місток» до «вагоміших» домовленостей про безпеку: «Ми бачимо цю угоду як крок до ґрунтовних гарантій, і я щиро сподіваюся, що вона працюватиме ефективно»,— написав він у березні у мережі X.
Новий фонд створює прецедент, коли доступ до стратегічних ресурсів безпосередньо пов’язується з відбудовою та довгостроковими політичними зобов’язаннями. Чи стане він підмогою для миру, чи закріпить асиметричну залежність Києва від Вашингтона — залежить від того, наскільки швидко сторони погодять безпековий пакет і чи вдасться реалізувати масштабні інвестиційні проєкти попри триваючий конфлікт.