У світі, де час минає швидше, ніж встигає охолонути ранкова філіжанка кави, інколи так необхідно зупинитися. Присісти. Зробити ковток повітря. Відчути, що ти належиш до чогось справжнього.
Саме таку можливість уже всьоме дарує «Львівська кава» – літературно-мистецькі зустрічі українців в Америці, де звучить живе слово, народжується музика і оживає пам’ять про дім.
Цей проєкт ніжний у формі, але сильний за змістом. Створений волонтерами благодійної організації Ukrainian Wave Foundation, він поєднує красу мистецтва з підтримкою тих, хто захищає Україну. Тут кожна усмішка гостей, кожен поетичний рядок і кожна пісня перетворюються на реальну допомогу армії. Під час повномасштабної війни зустрічі на деякий час були призупинені, і лише цієї осені проєкт відродився з новою силою.
Особливим гостем цьогорічного вечора став Анатолій Матвійчук – співак, композитор і журналіст. З перших нот його голос повів залу у тиху, трохи туманну, але рідну країну спогадів, де переплітаються любов і біль, надія й віра.
Лунали «Кленова балада», «Друзі мої», «Зніми, фотограф, нас» та інші пісні. Тригодинний вечір промайнув як один подих: поезія переходила у музику, проза переростала в жарт, а тиша між рядками відкривала кожному щось своє – власний спогад, власну невимовленість, власну дорогу до себе.
Навіть смерть, як жартував співак, інколи «професійно дуриться», даючи людині шанс знову оцінити життя.
Традиційними для «Львівської кави» стали аукціони та лотереї: нагадування, що мистецтво може рятувати. Усі зібрані кошти спрямовуються на допомогу українським військовим. Цього разу серед лотів були прапор 32-ї бригади з підписами бійців та банер із підписом Валерія Залужного – речі, які давно переросли статус сувенірів і стали символами спільної боротьби.
Особливу атмосферу створювали кава та солодощі, привезені зі Львова. Аромат свіжозвареної кави неможливо з чимось порівняти: він переносить крізь океан – у місто, яке пам’ятаєш серцем. Для когось це студентські роки, для когось – рідна домівка, перше кохання чи ранкове сонце над Високим Замком.
І доки існують такі вечори, така музика і такі серця, – ми будемо пам’ятати, підтримувати й перемагати. Бо навіть у найтемніші часи і в Україні, і в Америці знайдеться місце для теплої кави, доброго слова та світла, яке не згасає.
Про авторку:
