У Сан-Франциско відбулася прем’єра вистави «Птах на горищі» за п’єсою сучасного українського драматурга Олега Михайлова. Постановка театру “Мандрівні зірки” розповідає історію дівчинки з Маріуполя, яку під час війни розлучили з мамою, порушуючи тему примусового вивезення українських дітей до рф під час війни.
Про це повідомляє режисерка Олена Біляк.
За словами Олени Біляк, п’єса є «дуже емоційним і дуже переконливим свідоцтвом військового злочину – примусового вивезення українських дітей до рф
У центрі сюжету – історія дівчинки з Маріуполя, яку розлучили з матір’ю та вивезли до росії. Дівчинці ще немає й чотирнадцяти років. Автор навмисно не називає її імені, залишаючи глядачеві простір для осмислення образу як узагальнення долі тисяч українських дітей, викрадених під час війни.
«Відомо лише, що її ім’я не закінчується на “-ша”, як у багатьох у родині її нової опікунки Маші», – зазначає режисерка.
Переховуючись на горищі, вона записує відеозвернення, у яких ділиться своїми спогадами, страхами та надією повернутися додому. Зокрема, роль головної героїні виконала Діана Яворська.
“Як звати її? Оксана? Христинка? Галя? А може за новітньою модою Даніела чи Мішель? Цього ми не знаємо. Але знаємо дещо інше. Ця дівчинка, роль якої переконливо і емоційно виконала Діана Яворськ, попри все не збирається здаватись. Вона “не хоче бути тарганом”, вона не показує своїх сліз, весь її захист – це вперте небажання забувати свою мову, свій дім, свою ідентичність”, – йдеться у відгуку.
Також зауважено, що образ опікунки Маші у виставі є художнім відображенням російської посадовиці Марії Львової-Бєлової, яка пов’язана з політикою депортації українських дітей.
Постановка виконана українською мовою з англійськими субтитрами, що дозволило залучити ширшу міжнародну аудиторію.
За словами авторів, вистава також є нагадуванням світу про масштаби проблеми: тисячі українських дітей залишаються незаконно вивезеними до росії.
“Але п’єса ця не про героїзм і незламний спротив. Вона про надію, про дорослішання, про перше кохання і про спробу осмислення страшних подій. Вона про людяність і пам’ять, про те, як не зрадити себе. А ще – це нагадування світу: біля 20 000 дітей незаконно утримуються рашистським режимом. І кожен дорослий несе відповідальність за те, щоб повернути їх додому“, – наголошує режисерка.
Окремо підкреслюється, що театр «Мандрівні зірки» працює на волонтерських засадах, а всі кошти від показу спрямовуються на допомогу Україні, а саме – на підтримку дітей-сиріт. Постановку реалізовано за підтримки неприбуткової організації “Громада”, парафії Української католицькоі Церкви Непорочного Зачаття та місцевої української громади.
“П’єса змушує замислитись над долею дітей, викрадених під час війни, над тим, як важливо робити все, що залежить від кожного з нас, щоб повернути їх додому”, – резюмують організатори.
Фото: Oleg Stelmakh
Авторка: Інна Міхно