Зельман Ваксман – американський мікробіолог українського походження, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1952 року за відкриття стрептоміцину – першого антибіотика, ефективного у лікуванні туберкульозу. Майбутній науковець народився 1888 року в українському селі Нова Прилука, а після еміграції до США став одним із найвідоміших дослідників у галузі мікробіології та антибіотиків.
Про це повідомляє Буковинський державний медичний університет.
У дитинстві Ваксман навчався у традиційному хедері, вивчав Біблію і Талмуд. Ще до 16 років він організував у селі школу для малозабезпечених дітей, де викладав єврейську та російську мови, граматику, історію й арифметику. Також створив групу хлопців для догляду за хворими. Під час революційних подій 1905 року допомагав організовувати місцеву єврейську самооборону від погромів.
У 1910 році Ваксман емігрував до США. Під час навчання у Ратгерському університеті під впливом науковців Джекоба Г. Ліпмана та Байрона Девіда Голстеда він обрав сільськогосподарський напрям і почав вивчати ґрунтові мікроорганізми. Саме дослідження грибів і актиноміцетів ґрунту стало початком його наукової кар’єри.
Перші наукові роботи Ваксмана були присвячені актиноміцетам і процесам окиснення сірки. Разом із колегами він досліджував властивості ґрунтових мікроорганізмів, процеси розкладу органічних решток, а також хімічні особливості ґрунту та компостів. Згодом учений став консультантом компаній, які виробляли ферменти, вітаміни й інші продукти на основі грибів і бактерій.
Ваксман дійшов висновку, що саме гриби й актиноміцети можуть бути ефективним джерелом антибактеріальних засобів. Він неодноразово звертав увагу на те, що збудники туберкульозу зникають у ґрунті, і припускав, що на них впливають мікроби-антагоністи. Це спостереження стало основою подальших досліджень.
У 1932 році Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до Ваксмана з проханням вивчити процес руйнування палички туберкульозу в ґрунті. Для досліджень він створив спеціальну наукову групу, до якої увійшли студенти, асистенти та дослідники. Група розробила план пошуку мікробів, здатних знищувати хвороботворні бактерії.
Фінансування проєкту вдалося отримати після звернення до Фонду Співдружности Націй. Протягом 1940 року дослідники вивчили близько 10 тисяч ґрунтових мікроорганізмів у пошуках антибіотиків, які могли б бути безпечними для людини.
У 1940 році науковці виділили актиноміцин, однак він виявився надто токсичним. Через два роки було отримано стрептотрицин. Нарешті 1943 року зі штаму Streptomyces griseus дослідники виділили стрептоміцин. Перші тести підтвердили його ефективність проти бактерій туберкульозу.
Клінічні випробування стрептоміцину проходили у клініці Майо. Перше успішне застосування препарату у людини відбулося 12 травня 1945 року. Уже з 1946 року стрептоміцин почали широко використовувати у світі. Він став першим ефективним засобом проти туберкульозу, а також діяв на інші бактерії, стійкі до сульфаніламідів і пеніциліну.
Після відкриття стрептоміцину Ваксман та його команда продовжили дослідження і виділили інші антибіотики: клавацин, гризеїн, неоміцин, фразидин, кандицидин та кандидин. Загалом група Ваксмана відкрила понад 70 природних речовин з антибактеріальною дією.
Патентні відрахування від виробництва антибіотиків дозволили Ваксману заснувати Інститут мікробіології та створити благодійний фонд. Його методики привернули увагу дослідників у багатьох країнах світу й стали основою для створення нових протитуберкульозних препаратів.
За свою діяльність Ваксман отримав численні міжнародні нагороди. Його обрали членом Національної академії наук США та Французької академії наук. Він став почесним доктором університетів Європи і США, а також членом багатьох наукових товариств.
Серед нагород ученого – французький Командорський орден Почесного легіону, японський орден Вранішнього Сонця, Великий хрест охорони здоров’я Іспанії, премія Ласкера та інші міжнародні відзнаки. У 1950 році в Італії йому вручили бронзову статуетку вершника з написом: «Зельману Ваксману – благодійнику людства».
У 1952 році Зельман Ваксман отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини «за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного у лікуванні туберкульозу». Під час вручення премії представники Нобелівського комітету наголосили, що відкриття стрептоміцину стало результатом «довготривалої, систематичної й невтомної праці великої групи вчених».
Фото: 5.ua, .t-invariant.org, comments.ua, focus.ua
Автор: Данило Пєвчев