Український бокс у США направду має славну історію. Боксери з українським корінням (Чак Вепнер, Джон Гутенко, Віктор Літкевич, Льюїс Каплан, Бенні Басс, Стівен Хамас, Стефан Галайко, Олександр Боршук, Джон Дж. Джедік, Василь Ключка, Джоні Михасюк, Бен Мороз, Гас Лесневич, Лео Родак, Майк Кораніцкі та багато інших достойників минулого та сучасного) залишили помітний слід в історії боксу США.
Яскравим прикладом значного впливу українців на розвиток боксу у США є життя та спортивна кар’єра легендарного Стефана Галайка. Прикметно, що він ніколи не змінював свого прізвища й завжди асоціював себе з українською громадою.
Прикро відмітити, що чимало менеджерів у США вимагали від українців зміни імені, прізвища, щоб більше асоціюватися з американським боксерським антуражем. Це робилося навіть усупереч самим українцям. Однак вони йшли на це, бо залежали від своїх «покровителів» у боксерському середовищі.
Початки боксерської кар’єри
Про ранні роки життя Стефана згадується наступне, цитую: «Стефан Галайко народився 27 грудня 1908 року в місті Оберн (штат Нью-Йорк) у родині українських емігрантів. Батько Стефана був робітником, працював на одному з підприємств, що виготовляло різноманітну сільськогосподарську техніку. До речі, варто нагадати, що перша хвиля українських емігрантів прибула до Оберна з Лемківщини у 1894 році. Громада українських греко-католиків (чотирнадцять родин) у 1901 р. звела у місті першу греко-католицьку церкву св. Петра і Павла, а 1910 року було збудовано муровану церкву, при якій функціонувала недільна школа. Саме у цій школі навчався Стефан Галайко, який рано втратив батька, і вся відповідальність за виховання сина лягла на плечі матері».
Отже, початок був не з найліпших. Родина мігрувала до нової країни, полишивши свій рідний край. З раннього віку Стефан втратив батька і був позбавлений чоловічого виховання, життєвих порад або ж захисту. Таким чином, він опинився сам на сам із доволі жорстким реальним світом юнака, де потрібно було повсякчас відстоювати себе.
Отець Д. Кульматицький згадував про цей період життя Стефана таке: «Стефан Галайко є сином чесних українських батьків. Батько його помер, коли Стефан був дитиною. Мати заопікувалася хлопцем, посилаючи його до української вечірньої школи. Вже змалку був дуже здібний і скорий, як блискавка, у боксуванні. Бувало, по українській вечірній школі вийдуть хлопці на громадський майдан, а там, надівши боксерські рукавиці, десятилітній Стефан спритно боксувався і навіть старших від себе поконував. Боксувався осторожно, звичайно з усміхненим лицем, за що був надзвичайно люблений всіма. Я, приглядаючись, казав, що колись зі Стефана буде спритний боксер».
Отже, пророчі слова говорив отець Кульматицький. Так і сталося в подальшому – Стефан досягнув вершин боксерської слави. Насправді це життя змусило Стефана бути сильним, хоробрим, сміливим, непоступливим. Завдяки боксу він міг долати всі виклики у своєму житті. Ця історія є прикладом для багатьох українців.
Олімпійський шлях
Олімпійські ігри 1928 року відбулися в Амстердамі (Нідерланди). Хоч на превеликий жаль спортсмени з України не мали можливості брати участь у них, однак українці в еміграції успішно виступали. Звісно, представляючи інші країни.
Цьогорічна Олімпіада мала чимало цікавинок, однією з яких є боксерський турнір. Саме у цих змаганнях у легкій вазі виступав українець із США – Стефан Галайко з Оберна.
Випереджаючи подальшу розповідь, скажу відверто: це був олімпійський зоряний час Стефана Галайка. Але до «Олімпу» йому завадили дістатися певні перешкоди.
Не буду зараз про це одразу розповідати. Дочитайте до кінця – і все дізнаєтеся. Буде цікаво, вражаюче й трошки шокуюче!
Зараз варто розповісти, як почався шлях Стефана до олімпійського Амстердама. Направду, початок був яскравий, патріотичний, масштабний. Адже українська громада у США організувала феноменальні заходи перед поїздкою Стефана на Олімпійські ігри. Напевно, так ще нікого не проводжали у США для участі у змаганнях.
Українська преса у США приділила цьому заходу значну увагу, як і загалом участі Стефана в Олімпійських іграх. Часописи писали про кожен його бій.
Отже, проводжали Стефана ось так: «Український Атлетичний Клюб в Оберні, в штаті Нью-Йорк, прощав дня 5 липня цього року свого члена Степана Галайка, котрий виїхав до Нью-Йорка на закінчення свого тренування для виїзду на Олімпійські ігрища в Амстердамі, в Голландії. Степан Галайко виїжджає на ці ігрища як один із боксерів легкої ваги, вигравши цю участь проти довгого ряду суперників. Клуб урядив йому при виїзді величаве прийняття, яке складалося з банкету в Спрингсайд-Ін, параду вулицями міста та овації на залізниці. З ним Клюб прощав теж Івана Наміснака, котрий буде брати участь у перегонах як бігун».
Уявляєте, який масштаб заходів організували українці? Банкет, парад вулицями міста, урочистості на залізничному вокзалі. Це направду масштабно.
Водночас слід зауважити щодо Івана Наміснака. Хоча у цитаті зазначається, що він поїде на Олімпійські ігри як бігун, тобто, припускаю, мав би брати участь у легкоатлетичних змаганнях, однак такого спортсмена у складі збірної США серед учасників Олімпійських ігор немає.
Це, по-перше. По-друге, Іван Наміснак був боксером, як і Стефан Галайко. Іван також змагався у відборі для участі в Олімпійських іграх з боксу, але програв своєму супернику. Тому він не зміг кваліфікуватися до збірної США з боксу. Також його немає серед членів збірної США з легкої атлетики. Тому відкритим залишається питання, чому про нього так було зазначено у дописі.
На відміну від Івана, жодних непорозумінь із Стефаном немає. Він реально брав участь та здобув олімпійську нагороду. Однак повернемося до програми урочистостей. Ось що було далі: «На прийняттю в честь від’їжджаючих тостмайстром був предсідатель клюбу гр. Піт Писнак. Перший промовляв гр. Іван Коковський, котрий представив у своїй українській промові віддання Галайка й Наміснака спортові; він говорив, що оба роблять велику честь українському народові. Опісля говорив Майк Креско. Прийняття закінчено овацією в честь від’їжджаючих атлетів».
Приємно, що й американська преса відзначала власне українське коріння Стефан Галайко: «…в болетині про Степана Галайка, виданім Куковою Академією в Монтур Фолс, Нью-Йорк, виразно пишеться в першім реченні, що Степан Галайко є українського походження. Місцева газета “The Auburn Citizen” з п’ятниці, 6 липня, принесла ось таку довшу новинку, яку редакція “Свободи” зволить передрукувати на доказ читачам, що й спорт та атлетика можуть принести немало розголосу нашому народові».
Відповідно, у часописі «Свобода» було вміщено статтю англійською мовою про Стефана Галайка. Це дійсно потужно, адже там зазначали, що Стефан має українське коріння та чудові перспективи на успішний виступ. Саме так і відбулося!
Тепер, власне, про участь в Олімпійських іграх. Отже, на своєму шляху Стефан Галайко почергово перемагав усіх суперників. Простежити боксерські звитяги українця нам допоможе часопис «Свобода» (США), який інформував про участь в Іграх та детально описував перемоги Галайка.
8 серпня Стефан Галайко перемагає поляка Вітольда Майхжицького. Цитую «Свободу»: «За час файту українець тримав поляка в страшному напруженні і кожного разу сильними ударами в голову валив противника на підлогу. Особливо в третьому раунді Стефан Галайко розвинув інтенсивний наступ».
9 серпня наступним суперником українця був аргентинець Паскаль Бонфіджіліо (Паскуаль Бонфільо). Цитую «Свободу»: «В другім раунді Галайко повалив аргентинця на підлогу. Третя раунда остаточно принесла перемогу українцеві».
10 серпня Стефан Галайко змагався зі шведським боксером Гуннар Берггрен. Примітно, що у легкій вазі українець боронив честь американського боксу, бо інші боксери вибули. Цитую «Свободу»: «Перші два раунди швед Берггрен бився цілком коректно, а програвши третій, став вживати недозволених засобів та припер українця до шнура. Але Галайко дав собі з ним раду й хутко справився з роз’юшеним вікінгом».
У числі 188 за 14 серпня 1928 року часопис «Свобода» писав у заголовку таке: «КІНЕЦЬ ОЛІМПІЯДИ. ГАЛАЙКО ДІСТАВ СРІБНУ МЕДАЛЮ. АМЕРИКАНЦІ ЗАНЯЛИ ДРУГЕ МІСЦЕ. КОМІСІЯ НЕ ПРИЗНАЛА ГАЛАЙКА ПОБІДНИКОМ. ОБУРЕННЯ АМЕРИКАНСЬКИХ СПОРТОВЦІВ».
Ось саме тут чимало цікавих фактів і подій, які спонукають ставити питання: що трапилося? Чому комісія відмовила? Як американці обороняли Галайка?
В останній боксерській зустрічі Стефан Галайко протистояв італійському боксеру Карло Орланді. Цитую «Свободу»: «В останній зустрічі боксерів комісія признала побідником італійця, хоч Галайко весь час мав перевагу і бився далеко краще, ніж представник Італії».
На думку американських кореспондентів, комісія прийняла несправедливе рішення, віддавши перемогу італійцю. Це викликало обурення у присутніх американських спортовців. Протестуючи проти свавілля суддів, до бійки долучилися й чеські глядачі. Для вгамування пристрастей навіть було викликано поліцію.
Здобуття слави й поваги американців та українців у США
Отже, Стефан Галайко мав би здобути найвизначніший олімпійський титул, але втрутилася суддівська несправедливість, і він посів друге місце. Однак це не скорило українця, а лише додало наснаги йти далі до своєї мети – бути чемпіоном!
У США гідно оцінили вдалий виступ Стефана Галайка, а українська громада була щиро вдячна й повсякчас підтримувала олімпійця. Про це свідчать численні позитивні дописи у пресі.
Зокрема, Василь Бобрів писав таке: «В неділю, дня 12 серпня, в Амстердамі, в Голландії, закінчилася 9-та Олімпіяда, на якій найкращі спортовці різних народів змагалися зайняти перше місце. На перший погляд, здається, що всякі ігрища – ніщо інше, як марнотратство часу. Так головно думають про спорт українці мого віку і старші… Наша нація потребує здорових, сильних людей – як фізично, так і духово, щоби, коли прийде до боротьби, мали ми свою силу. Так, як колись греки дбали про здоров’я своїх юнаків, повинні дбати ми, українці, про своїх… На останній Олімпіяді беруть участь українці (ми знаємо про трьох: Галайка, Намісняка та Коцая), але в широкім світі беруть їх за американців, а про українське походження замовчують. Якби Галайко був післаний хоч і від Америки, але від якогось гімнастичного українського гуртка чи товариства, то справа виглядала б інакше. Так само і з Коцаєм, якого сестри навіть в українській церкві співають, а люди, котрі знають його, кажуть, що він щирий українець».
Отець Д. Кульматицький про звитяги Стефана Галайка писав наступне: «Він є правдивим спортовцем. Таких синів Україна потребує, бо такі сини несуть ім’я України по всім усюдам. Най Стефан Галайко стане приміром для многих синів українських, з яких могла б вирости слава не тільки для Америки, але і для України».
Пророчі слова отця Кульматицького. Саме так і сталося. І це дійсно приклад для наслідування української молоді у США та в Україні.
Цікаво, що одного разу, у 1930 році, вже після Олімпійських ігор, у Філадельфії, після боксерських баталій, Стефана Галайка та Івана Дзядика було запрошено на товариську вечерю до Українського Товариства Горожан. Їхні менеджери у своїй промові впевнено завірили всіх, що обоє швидко стануть світовими чемпіонами.
У подальшому Стефан Галайко вже виступає на професійному ринзі. Тут він здобуває славу й повагу американців та українців у США.
Отже, нам є ким і чим пишатися!
Автор: Олексій Лях-Породько
