Українська громада Нової Англії формувалася протягом понад століття. Сьогодні українська присутність у регіоні помітна в Бостоні, містах Коннектикуту та інших штатах північного сходу США – через діяльність культурних центрів, суботніх шкіл, громадських організацій, фестивалів і волонтерських ініціатив.
Про це повідомляє Мирослава Фоллбек.
Перші українські переселенці прибули до Нової Англії наприкінці XIX – на початку XX століття. Це були вихідці з Галичини, Буковини та Закарпаття, які на той час входили до складу Австро-Угорщини. У документах їх часто записували як “австрійців” або “русинів”. Українці працювали на текстильних підприємствах Род-Айленду, сталеливарних заводах Коннектикуту та паперових комбінатах Мейну. Саме в цей період почала формуватися перша українська громада регіону.
Важливу роль у житті громади відіграли перші українські парафії. Церкви стали не лише духовними осередками, а й центрами культурного та громадського життя. При них діяли недільні школи, хори, аматорські театри, організовувалися свята та спільні заходи. У церковних архівах Массачусетсу та Коннектикуту збереглися фотографії перших поколінь українських парафіян.
У міжвоєнний період українська громада регіону зростала. З’являлися організації “Просвіта”, молодіжні, спортивні та жіночі товариства. Розвивалося культурне життя: проводилися фестивалі, театральні вистави, видавалися українські газети. Значну частину цієї діяльності організовували представники робітничого середовища.
Після Другої світової війни до Нової Англії прибула нова хвиля української еміграції – вчителі, науковці, письменники, лікарі. Багато з них пройшли через табори для переміщених осіб у Європі. Оселившись у США, вони активно долучилися до громадського життя: відкривали школи, створювали політичні комітети підтримки України, видавали журнали та збірники. Саме це покоління стало одним із головних голосів української тематики в роки існування радянського союзу.
У 1950–1980-х роках українці Нової Англії активно працювали над популяризацією українського питання в американському суспільстві. Вони організовували пікети, зверталися до конгресменів, проводили марші та громадські акції. У цей період українська ідентичність у регіоні набула не лише культурного, а й політичного значення.
Після проголошення незалежності України 1991 року до регіону прибуло нове покоління емігрантів – студенти, медики, інженери, програмісти, молоді сім’ї. Вони долучилися до оновлення громадського життя, розвитку культурних центрів та освітніх програм. З’явилися творчі студії, театральні гуртки, молодіжні організації при університетах.
Події 2014 року стали важливим етапом активізації української громади. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі в Бостоні, Провіденсі та Нью-Гейвені почали діяти нові волонтерські та громадські ініціативи. Українці організовували акції, збирали гуманітарну допомогу, медичні комплекти та кошти для постраждалих.
Після повномасштабного вторгнення росії 2022 року до Нової Англії прибули десятки тисяч українських сімей. Допомогу новоприбулим надавали парафії, волонтерські організації, культурні центри та місцеві громади. Люди допомагали з житлом, документами, працевлаштуванням і навчанням дітей.
У цей період у регіоні також з’явилася велика кількість нових українських ініціатив – кав’ярні, творчі студії, освітні програми, дитячі гуртки, бізнеси та волонтерські групи. Українські музиканти та мистецькі колективи стали учасниками фестивалів у Массачусетсі та Коннектикуті.
Одним із сучасних центрів українського життя став Ukrainian Cultural Center of New England (UCCN). Організацію створили 2022 року як неприбутковий культурний центр для підтримки української громади та популяризації української культури у США. Місія UCCN полягає у збереженні української ідентичності, мови, традицій та історичної пам’яті, а також у розвитку діалогу між українською громадою та американським суспільством.
Центр організовує фестивалі, концерти, ярмарки, мистецькі виставки, лекції, освітні програми та культурні заходи. Окремим напрямком стала видавнича діяльність, зокрема журнал UA Chronicles, присвячений життю української громади Нової Англії.
Важливу роль у громадському житті відіграють суботні українські школи. У Бостоні, Стемфорді, Норвоку та інших містах діють освітні осередки для дітей українських родин. У більшості шкіл працюють волонтери – представники громади, які поєднують професійну діяльність із викладанням та культурною роботою.
Паралельно функціонують українські парафії, хорові та танцювальні колективи, мистецькі групи. Серед них згадується хор “Добруджа” у штаті Массачусетс, а також фольклорні та молодіжні ансамблі Коннектикуту.
Одним із найбільших заходів української громади є Ukrainian Festival in Boston, який щороку збирає тисячі відвідувачів. Окрім цього, у містах Провіденс, Хартфорд, Нью-Гейвен і Плимут проводять локальні фестивалі, благодійні ярмарки, різдвяні та великодні заходи.
Після 2022 року активізувалася діяльність волонтерських груп і студентських організацій Гарварду, Бостонського університету та Єльського університету. Молодь організовує марші, інформаційні кампанії, лекції, дні вишиванки та культурні вечори, присвячені Україні.
За оцінками місцевих громад, після початку повномасштабної війни до Массачусетсу, Коннектикуту та сусідніх штатів прибуло від 30 до 50 тисяч українців. У Бостоні та інших містах з’явилися нові українські бізнеси, освітні проєкти та професійні спільноти. У Коннектикуті активно розвиваються малі українські підприємства та локальні громади.
Фото: Мирослава Фоллбек.
Автор: Данило Пєвчев