Брати Росули – Роман та Алекс – є, напевно, найвідомішими футболістами у США з українським корінням. Їхня кар’єра та родинні спортивні традиції заслуговують на увагу широкого загалу загалом, зокрема світового українства й, звісно, України також. Адже це наша справжня українська історія спорту, а не те, що нам десятки років нав’язували окупанти.
Експертна думка про братів Росулів
Український спортивний журналіст у США Ігор Стельмах, описуючи сезон 1978 року, про братів Росулів зазначав таке: «Алекс і Роман Росули – єдині брати-українці у професійному спорті – очолили когорту українських футболістів, які цього року виступали в лізі NASL. Можна не сумніватися: команди «Міннесота Кікс» і «Мемфіс Роугс» зітхнули з полегшенням, маючи у своїх лавах цих двох уродженців Клівленда. Обидва клуби продемонстрували вражаючі результати й упевнену гру протягом усього цьогорічного плей-оф».
Брати, граючи за різні клуби професійного футболу у США, демонстрували надзвичайно впевнену гру, яка стала запорукою успішних матчів їхніх команд. Далі автор аналізує роль Алекса (Олександра): «Алекс Росул став найкращим вибором «Міннесоти» на драфті минулого сезону, посівши п’яте місце в загальному списку гравців, відібраних лігою. Цей захисник, який раніше виступав за команду Клівлендського державного університету, зробив вагомий внесок в успішні дії своєї команди в обороні. Попри відсутність досвіду гри на професійному рівні, 21-річний Алекс зумів вибороти собі місце в складі «Кікс»».
Навіть у такому молодому віці Олександр демонстрував упевнену гру за команду. Більше того, не маючи досвіду виступів на професійному рівні, він виборов місце в основному складі в більш дорослих і досвідченіших футболістів.
Про старшого брата Романа читаємо таку експертну аналітику: «Старший брат Роман, якому 24 роки, також є випускником Університету штату Клівленд. Він грав на позиції нападника в лінії атаки команди «Роугс» (Rogues). В одному з насичених подіями матчів цього сезону йому навіть вдалося оформити рідкісний хет-трик, забивши три м’ячі у ворота сильної команди «Сан-Хосе Ертквейкс». У лізі NASL, де домінували переважно європейські гравці, Роман наполегливо тренувався, перш ніж закріпитися в основному складі, і впродовж року демонстрував стабільно високий рівень гри як в атаці, так і в обороні».
Успіхи Романа справді є фантастичними! Забити три голи за один матч у найкращій футбольній лізі США – це заслуговує на повагу і засвідчує його високий рівень майстерності. Водночас слід звернути увагу, що Роман, як і Алекс, упевнено витримав конкуренцію легіонерів із Європи. Ще одним важливим елементом, що підтверджує високий рівень майстерності Романа, є те, що він вдало грав і в нападі, і в захисті.
Варто зазначити, що в сезоні 1978 року у лізі NASL, окрім братів Росулів, виступали ще кілька футболістів з українським корінням: Микола Овчарук, Роман Станко, Тоні Чурскі. Справді, у розвиток футболу в США багато зусиль доклали спортсмени, які мають український родовід.
Роль батька у становленні спортивної кар’єри синів
Родина Росулів має дивовижні спортивні традиції, а також славний український родовід. Найбільш відомими спортивними успіхами є футбольні досягнення Романа та Олександра. Водночас варто зазначити, що їхній тато Осип мав надзвичайний вплив на спортивне світобачення синів. Про його роль пишуть таке: «До професійної кар’єри в копаному м’ячі Романа і Олександра у великій мірі причинився їх батько Осип Росул, основник і пізніше активний змагун та довголітній член УАСТ «Львів» Клівленд. Обидва брати, як і їхній батько, є членами 346-го Відділу УНСоюзу, який існує при УАСТ «Львів».
Історія становлення футболістів – братів Росулів
Роман та Олександр є вихованцями Українсько-Американського Спортового Товариства «Львів» (Клівленд, США). У статті розповім кілька надзвичайно цікавих спортивних історій братів Росулів. Адже вони захоплювались не лише футболом, а й іншими видами спорту. Це принципово вирізняло їх з-поміж інших гравців. Їхній всебічний фізичний розвиток став фундаментом успішної кар’єри у футболі.
Перша історія. 1967 рік: дива організаторів турніру
У Клівленді, у лютому, відбулися фінали зимового футбольного турніру в залі. УАСТ «Львів» був представлений трьома командами. У складі команди А виступав Роман Росул. Граючи другий матч (перший українці завершили перемогою – 7:4), команда А програла – 2:4. У цій грі Роман забив гол. У результаті дві команди мали по дві перемоги та по одній поразці. Але українці в очному протистоянні мали перевагу за забитими голами – 9:8. Тобто або перемога українців, або ще один матч для виявлення переможця.
Однак організатори вирішили «грати за своїми правилами», бо українські команди повсякчас здобували перемоги й, напевно, дратували цим інших: «Але заповідана система «мінус два» на практиці виявилася системою «так-як – німецьким організаторам подобається». Вони вирішили, що 11-го лютого турнір кінчається, а тому переможці змагань тієї днини є переможцями турніру». І таке буває у футболі!
Друга історія. 1968 рік: яскраві брати
Роман Росул своїми голами допоміг команді УАСТ «Львів» «здобути чемпіонат Огайо та вперше в п’ятирічній історії вийти поза межі стейту в турнірі за юніорську Чашу 3СА».
Новий турнір мав підкоритися Роману: «Старший річником змагунів, фізично сильніший суперник панував на грищі – проте Р. Росул клясичною головкою встановив до перерви ведення 1:0 для «Львова». На 5 хвилин до кінця другої половини суперник вирівняв. В догравці 2Х10 хвилин Р. Росул бомбою, гідною більшої справи, вдруге здобув ведення для українців».
В іншому турнірі Роман відзначився: «В рамцях своєї лігової кампанії 1968 цей же доріст «Львова» на перше дання схрупав шкільну дружину «Ракі Рівер» 6:0, при чому замешканий на цьому передмісті Клівленду Р. Росул здобув 3 голі».
Олександр Росул та його команда блискуче виступили: «Велику потіху глядачі мають із наймолодших «львов’ян» (доріст «Сі»). 7:0 пepeможено юних сумівців «Скали» – при чому О. Росул здобув 6 голів».
Третя історія. 1969 рік: 16-річний Роман – «король стрільців»
Матч УАСТ «Львів» проти «Грін Вайт» завершився з рахунком 7:2: «П’ять голів у цих останніх змаганнях здобув юньйор 16-річний Роман Росул, який – граючи в дружині дорослих тільки доривочно – зайняв між стрільцями цієї кляси сенсаційне друге місце». Взагалі цього року із 37 голів команди 21 забив Роман. Цікаво, що й у 1970 році найвлучнішим у своїй команді був Роман. Він забив 26 голів!
Четверта історія. 1971 рік: не лише футбол, а й лещетарський спорт
У лютому в Детройті відбулися крайові змагання за лещетарську першість Української Спортової Централі Америки та Канади. Карпатський лещетарський клуб із Клівленда у цих змаганнях серед юнаків 14-18 років представляв Олександр Росул. Його виступ був надзвичайно успішним: перше та два другі місця.
П’ята історія. 1972 рік: не лише футбол, а й легка атлетика
Дивовижну спортивну універсальність демонструє Олександр Росул. Цього разу Олександр успішно виступає у змаганнях зі стрибків із жердиною. Українська преса у США, зокрема часопис «Свобода», так описувала цей виступ: «Не менш «головокружну кар’єру» виказав 15-ти літній Олександер Росул, що перестрибнув двічі висоту 12 стіп, 6 інчів. Він же може почванитися у стрибку у висоту результатом 6.0 стіп!». Напевно, звитяги в легкій атлетиці вплинули на майбутню успішну кар’єру Олександра у футболі.
Шоста історія. 1973 рік: молодший Олександр – диригент на футбольному полі
Ось таку фахову характеристику отримав Олександр: «В ролю носія гри і її диригента дедалі певніше вростає молодший брат Романа Росула – Олександер. Тайна його успіху: органічне, ритмічне «плавання» за місцем дії на грищі та посунене до крайніх меж природне трактування гри. При всьому тому цей юний змагун середпілля має нюх і відповідну «шайбу», щоб у рідкісні, але рішальні моменти раптом вийти вперед і в стилі славних німців Бекенбауера («Баєрн» – Мюнхен), чи Нетцера («Бopycсія» – Мюнхен-Глядбах) завершити свій успіх соковитим голем».
Сьома історія. 1976 рік: чемпіони США та початок професійної кар’єри
Цитата щодо перемоги: «Українці перемогли «Белград Юнайтед» 4:1 і захопили чемпіонат Огайо в турнірі за Аматорську чашу Америки. Роман Росул відкрив рахунок у 24-ій хвилині гри. Слідом за цим пішли голі Росулового молодшого брата – Олександра, а далі Майка Губача й Майка Гейбела».
Цитата про перші кроки Романа як професійного футболіста: «наш клюб у найближчому часі втрачає послуги всеамериканського університетського репрезенанта – Романа Росула, який вибирається на Фльоріду по «золоте руно» футбольного професіонала».
Восьма історія. 1978 рік: Роман та Олександр – професійні футболісти на одному полі, але в різних командах
Насамкінець – кілька цитат-характеристик українських майстрів футболу в США: «Роман Росул виступав в клюбі «Мемфіс Роугс» на позиції напасника. Не дивлячись на сильну конкуренцію професійних змагунів з Англії, 24-річний Роман гідно репрезентував ім’я українського спортовця. Він причинився до кількох перемог, а саме в змаганнях з Сан Хозе «Ертквейс» Роман здобув три голі («гет трик») і цим запевнив для Мемфісу перемогу. Не менш важливим був його останній і рішальний голь в зустрічі Мемфісу зі сильним клюбом «Міннесота Кікс».
«Олександер, якому 21 літ, виступав на позиції оборонця. Подібно як і Роман в Мемфісі, Олександер в Міннесоті мав теж сильну конкуренцію професійних змагунів в більшості з Англії. В обидвох згаданих клюбах на посадах тренерів були імпортовані англійці, які спроваджували переважно англійців і їх фаворизували. Тому місцевим американським змагунам українського та інших походжень треба важко працювати над собою, щоб здобути собі постійну позицію в дружині».
Олександр та Роман тяжко працювали на тренуваннях, щоб підвищити свою майстерність і бути кращими за інших футболістів. Так їм доводилось долати різні виклики на своєму професійному спортивному шляху: легіонери у командах, зокрема з Європи, тренери-іноземці, поступове зростання популярності європейського футболу у США, висока конкуренція, становлення професійного футболу та багато інших факторів. Незважаючи на всі ці перешкоди, брати Росули завжди йшли до своєї мети. Вони ніколи не опускали рук, а рухалися лише до перемоги. Це засвідчує їхній справжній український родовід.
Автор: Олексій Лях-Породько
