автор: Мирослав Ґрех
Пам’ятаєте, як на початку свого президентства російський лідер путін ( мені так хочеться в подальшому називати його путлером, по аналогії з гітлером, тоді був гітлер- а тепер є путлер, по людожерливості не відрізняються) відповів, коли в інтерв’ю його запитали, що сталося з підводним човном «Курськ» – «Він затонув». Історія повернулась гротескним запитанням зараз – «Чи «потоне» російський Курськ під натиском військ ЗСУ, чи ні?». Хто може дати на це відповідь? Путлера питати марно- його відповідь відома. Відповідь на це дасть тільки час і командування Української Армії.
Головнокомандувач Сирський доповів Президенту України , що станом на 13 серпня 2024 року під контролем ЗСУ знаходиться 74 населені пункти Курської області та 1000 кв. кілометрів її території, і що наступ продовжується. Справжні цілі цієї військової операції засекречені керівництвом України. Але вже зараз можна сказати, що одна із них – відтягнення ворожих підрозділів зі східного фронту на курщину – частково досягнута. Інша, не менш важлива ціль – показати слабкість російської армії, нездатність захищати власну територію, «головотяпство» російського командування. Силами українського війська взято в полон, по різних даних, від 1 до 2 тисяч російських солдатів, в основному необстріляних строковиків, які не мають бажання помирати за маячливі ідеї путлера. Розбито і відкинуто боягузливе чеченське об’єднання «ахмат», знищено сотні одиниць російської техніки. Про втрати в живій силі русні поки невідомо, але, безперечно, вони є, і немалі.
Вперше з 1941-43 років іноземна армія ступила на російську землю і захопила її частину. До цього часу тільки вони, і не один раз, захоплювали чужі землі. Це завдало непоправного удару по іміджу російської армії, її командуванню, принизило його і особисто рашистського фюрера- путлера. Недаремно він так нервує і злиться. Не знає, що має діяти дальше. Українська Армія показала нашим партнерам і всьому світу, що рашистів можна і треба бити на їхній землі, і не питати в нікого ніякого дозволу, що погрози москалів фальшиві, а їхня міць надувна, що «червоні лінії», які вони малюють, можна відсувати подалі, аж до самої москви. Сподівання москалів, що партнери України шикнуть на неї, приструнять, не оправдалися. Навпаки, наші друзі в Америці і Європі сказали, що така операція є оправданою і справедливою, і є свого роду помстою росії, що Україна сама в праві вирішувати як вести війну.
На даний момент більше 100 тисяч жителів захоплених територій курської області (даруйте я помилився: не захоплених, а звільнених – саме так, як вони говорять про нас) змушені покинути своє житло і втікати. Війна прийшла і до них. Як каже москаль: «За что боролись, на то и напоролись». Тепер і вони відчули. І то ще мала дещиця того, що пережили українці під час бомбардувань і обстрілів своїх сіл і міст. В цьому випадку страждання і втрати в цифрах і фактах неспіврозмірні. Куряни скиглять і плачуть, бо змушені покинути свої домівки і господарства з коровами, свинями й козами, і тікати світ за очі. Вони просять путлера допомогти їм, не усвідомлюючи, що самопричиною того, що сталося, є саме він. Дурний, затурканий, зазомбований пропагандою народ до сих пір не може включити глузд і свідомість того, що він став заручником путлерівських фобій і забаганок. Рашистські губернатори не в змозі розмістити біженців пристойно, планують відправляти їх на окуповані території Запорізької області. Ну що ж, хай відправляють їх під майбутні обстріли ЗСУ. А ми своїх біженців відправимо в курську область, зробимо там КНР (Курську Народну Республіку). А потім будемо обмінюватися людьми і територіями. Це звичайно, з області фантазії, але чим чорт не жартує. Як би там не було, але факт, що тепер частина українсько-російського фронту проходить по російській території, і сам путлер признав, що Україна цим намагається зміцнити свої позиції в майбутньому переговірному процесі ( якщо він коли-небуть відбудеться).
Військова операція ЗСУ по захопленню російських земель продовжується. Чим вона закінчиться, ніхто не знає. Час покаже. Прогнозувати щось цю тему – все одно, що гадати на кавовій гущі. У засобах масової інформації, у соціальних мережах зараз це гадання іде повним ходом, і не треба цим дуже перейматися, потрібно тільки слідкувати за ходом подій.
Одне можна сказати впевнено – рейд ЗСУ вкотре розбив міф про непереможність російської армії, і ВПЕРШЕ про недоторканність російської території. Ворог зрозумів, що війна прийшла і в його дім, і він не в змозі ефективно захищатися. Російському керівництву і особисто путлеру був завданий дзвінкий ляпас, почутий у всьому світі. Нам залишилось лише молитись і надіятись, що все це недаремно і наблизить нас до перемоги, і допомагати нашим воїнам всіма силами, вісім що можемо.
Слава Збройним Силам України! Слава Україні!