У семи визначальних штатах: Арізоні, Пенсильванії, Джорджії, Північній Кароліні, Неваді, Вісконсині та Мічигані – Камала Гарріс та Дональд Трамп йдуть майже 50:50. Останнім часом Трамп дещо набирає, а Гарріс трохи втрачає попередній рішучий ривок.
Направо чи наліво?
Після того, як республіканці та первинних виборах відкинули єдину центристську альтернативу Трампа – Ніккі Гейлі, а демократи не знайшли нікого крім теперішньої віцепрезидентки з лівацьким уклоном, Камали Гарріс, виборці США опинилися на різкому роздоріжжі. Обидві дороги, намічені кандидатами, ведуть радше до крайнощів – правого або лівого флангу, аніж до розумного центризму. Крайнощі завжди несуть у собі небезпеку нестабільності, тоді як розумний центризм є запорукою стійкості політичної системи.
Отже, складається ситуація, за якої визначення подальшого різкого повороту у політиці найвпливовішої держави світу вирішуватиметься на рівні статистичної погрішності.
Крайнощі в економічних та соціальних програмах обох кандидатів у президенти та багатошаровість основних політичних питань порядку денного нинішніх виборів ставлять кожного виборця, особливо у «спірних» штатах, перед багатозначним, суперечливим вибором. Кожний кандидат має переваги в окремих питаннях, проте несе у собі значні ризики.
Трамп «поверне Америці велич» та переможе внутрішніх ворогів
Виборці Трампа грунтуються або на його економічній програмі, яка їх приваблює обіцянками знизити податки та суттєво зменшити урядові регулювання бізнесу, або на його палких закликах покінчити з нелегальною міграцією, або на прихильності до Ізраїлю (яку пам’ятають з першого терміну Трампа: він розпорядився перенести посольство США з Тель-Авіву до Єрусалиму, визнавши офіційно Єрусалим столицею Єврейської держави, та забезпечив «Авраамістські угоди» між Ізраїлем та деякими арабськими країнами).
Зокрема, багато виборців Трампа обгрунтовують свій вибір побоюваннями, що економічна та соціальна програма Гарріс надто «ліва».
«Економічні плани Гарріс зосереджені на державних подачках і державному контролі. Хто ще з кандидатів підтримує роздачу мільярдів доларів платників податків на початкові внески тим, хто вперше купує житло? Цього не зробила навіть адміністрація Обами», – зазначає Ніколь Рассел, колумністка USA Today (далеко не консервативне видання, радше позапартійне) з Техасу. Вона також зазначає, що кандидат у віцепрезиденти Тім Волц, губернатор Міннесоти, запровадив закони штату, які «дозволяють аборти практично без обмежень, зробили Міннесоту штатом-заповідником для трансгендерної молоді та розширили можливості отримання водійських прав для іммігрантів без документів».
Ці та інші «прогресистські ідеї», які впроваджувалися у Демпартії, за словами Рассел, «останні пару десятиліть», можуть відвернути від Гарріс не тільки консервативно налаштованих виборців, але й «деякі з тих, хто зазвичай підтримує демократів». Рассел висловлює сподівання, що Трамп (у разі перемоги) запровадить зниження податків, відкине списання заборгованості студентів за позики на навчання та посилить охорону кордону з Мексикою.
Проте, виборці Трампа явно недооцінюють його здатність розхитувати політичну систему США, сіяти недовіру до основних інститутів демократії включно з самою системою виборів, розпалювати ворожнечу всередині американського суспільства тощо.
Так, Трамп уперто повторює, що «внутрішні вороги» Америки «страшніші за Росію та Китай»; такими внутрішніми ворогами він вважає «марксистів, комуністів та фашистів», під цими характеристиками він має на увазі всіх демократів, а ще – всіх, хто з ним не погоджується, а особливо – тих, які висували йому звинувачення за різних підстав та приводів. Він весь час наголошує, що вся судова гілка та розвідки «цілком корумповані» та «слугують зброєю лівих» насамперед проти нього, палкого патріота та захисника американського народу. У його викладі США нічим не відрізняються від диктаторських країн і, отже, він має право, а навіть обов’язок, за його власним висловом, «стати диктатором від першого дня» і докорінно реформувати США за власним уявленням.
Що може статися з такими життєво важливими органами, як розвідки, судова гілка влади, різні соціальні служби тощо, які Трамп погрожує «перезавантажити», звісно, на своє розуміння, можна лише уявити.
А до чого може призвести світ загравання Трампа з Путіним і його явно абсурдні твердження щодо війни проти України? Невже він на посаді президента США повторить сумнозвісний досвід Мюнхенської угоди 1938 року?
Навіть прихильники економічної політики Трампа недооцінюють його наміри запровадити торгові війни, бо, як він щоразу повторює, мало не всі країни «ошукують Америку». Проте, врешті-решт, за торгові війни і необгрунтовані мита розплачується споживач, а фінансовий дефіцит США лише зросте.
Нарешті, серед виборців Трампа є прошарок тих, які вірять у явні нісенітниці, як, приміром, розповсюджувані під час руйнівних ураганів неперевірені твердження, ніби федеральна служба з управління надзвичайними ситуаціями навмисне не постачає необхідних ресурсів у постраждалі штати «тому, що вони є республіканськими», або що ця служба левину частку ресурсів віддає «нелегальним мігрантам». (Ці чутки навіть призвели до нападів на працівників цієї служби, внаслідок чого вона змушена була на деякий час призупинити діяльність в окремих районах Північної Кароліни).
Гарріс підтримає середній клас
З іншого боку, прихильники Камали Гарріс об’єднують у собі спектр від крайньо лівих до певного крила центристських республіканців на чолі з Ліз Чейні (донька Діка Чейні, віцепрезидента США за Буша-молодшого, членкиня Сенату, Ліз Чейні приєдналася до демократів, які оголосили імпічмент Трампу за підбурювання натовпу його прихильників до нападу на Капітолій 6 січня 2021, і відтоді нищівно критикує Трампа); значна частина цих республіканців голосували за Ніккі Гейлі, поки вона не була змушена знятися з первинних виборів. Виборці Гарріс цінують у ній насамперед готовність грати чесно, за правилами, не ламаючи політичної системи США. Проте, великим невідомим залишається, яке крило виборців перетягне Гарріс. Крайньо ліве крило тяжіє в економіці до якомога більшого розширення державних фінансових вливань у середній клас та державного керування економікою; у соціальній сфері – до розширення права на аборти; у зовнішній політиці – до підтримки палестинців за рахунок зменшення підтримки Ізраїлю, який є ключовим союзником США на Близькому Сході.
Багатовимірний, суперечливий вибір
Нинішні вибори – чи не найскладніші за всю історію США, перш за все через те, що кандидати на найвищу посаду надто суперечливі.
Як до економічної та соціальної програми Гарріс поставиться центристське крило, а особливо – республіканці не-трампісти? Чи зуміє Гарріс знайти певну золоту середину між лівими та центристами?
Чи не розхитають проголошені нею заходи економіку США, яка вже заходить у кризу (що видно за невпинним зростанням цін попри всі спроби зупинити інфляцію)?
Зрештою, шанси кандидатів майже рівні, і це додає невизначності.
Хто справлятиме більший вплив на результат виборів – прихильники деяких політичних та економічних заходів, притаманних соціал-демократам чи прибічники різкого зниження податків на корпорації, високих мит і можливих торговельних війн? Прихильники Ізраїлю (не лише євреї, але й протестанти!) чи його палкі критики? Прихильники перемоги світової демократії, а отже, України, бо вона опинилася в епіцентрі цієї світової битви, чи ізоляціоністи-скептики, які не вірять у цей ціннісний поділ цівілізацій?
На обох флангах є «диваки», які вірять у нісенітниці та тягнуть обидві партії за межі здорового глузду. Проте, в обох партіях більшість стоїть на позиціях здорового глузду, що може дещо стягнути обох кандидатів до центру.
Отже, не дивно, що досить багато виборців (за останніми за часом опитуваннями, 10 – 15%) досі не визначилися, за кого голосуватимуть. Боротьба йтиме за кожний голос. І від кожного виборця, який керується здоровим глуздом, залежить майбутнє найпотужнішої держави світу.
За таких розкладів надзвичайно важливого значення набувають вибори до Конгресу (обох палат), губернаторів, штатного та місцевого керівництва. Лише за вдалого підбору таких представників Конгрес та керівники штатів і міст зможуть слугувати важелем стримувань і противаг для Білого дому, який за будь-якого з кандидатів схилятиметься до флангів – направо або наліво.
Автор: Надія Банчик