Поки Україна входить у четвертий рік своєї боротьби проти російського вторгнення, її прихильники по всьому світу зібралися, щоб висловити солідарність. Але цьогоріч ці протести стали ще більш нагальними, оскільки США відвертаються від української демократії.
Путін задекларував свої амбіції задовго до повномасштабного вторгнення. У своїй статті 2021 року «Про історичну єдність росіян та українців» він відкинув українську державність як продовження Росії та стверджував, що Москву несправедливо позбавили її імперських земель. За кілька місяців він втілив ці імперіалістичні прагнення у життя, розпочавши повномасштабне вторгнення, що призвело до мільйонів біженців і стало найгіршим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни.
Тепер, і навіть поза межами Москви, ця наративна лінія набирає обертів у політиці США. Роки кремлівської дезінформації починають давати результати: президент США Дональд Трамп повторює російську пропаганду — називає демократично обраного лідера України «диктатором» та не покладає відповідальності за війну на Росію.
Трамп звинуватив Україну у провокуванні війни, заявивши: «Ви мали це припинити. Три роки! Вам ніколи не варто було її починати. Ви могли укласти угоду».
Російська газета написала: «Вперше з часів холодної війни Америка змінила тон у відносинах із Росією. Це одна з найбільших перемог Москви».
Зараз, коли Україна бореться за свій суверенітет, війну переінакшують — не у Москві, а у Вашингтоні.
У неділю Трампів спеціальний посланець Стів Віткофф заявив, що США «дуже близькі» до мирної угоди з Росією — заснованої на Стамбульському протоколі, який передбачав капітуляцію України та її одностороннє роззброєння. Після три з половиною годинної зустрічі з Володимиром Путіним цього місяця Віткофф назвав війну «непотрібною» і «спровокованою», відмовляючись покладати провину на Росію за вторгнення.
24 лютого США приєдналися до Росії, Північної Кореї, Білорусі та ще 14 інших країн, що підтримують Москву, проголосувавши проти резолюції ООН, яка засуджує російську агресію в Україні та вимагає повернення окупованих територій. Це похмурий момент для Америки та всіх демократичних держав.
Поки ці наративи міцніють у політичному дискурсі США, ті, хто стоїть на боці України, дають відсіч — у містах по всій країні. На тлі змін у політичних настроях акції на підтримку України набули ще більшої актуальності та обурення.
У неділю в Сіетлі зібралися сотні людей — щоб відзначити третю річницю вторгнення та виступити проти зростання прокремлівської риторики у США. Акцію в Сіетлі організували Українська Асоціація штату Вашингтон та Ukrainian Defense Support (UDS).
Карл Ларсон, співзасновник UDS, звернувся до присутніх, висловивши глибоке обурення зростанням антиукраїнських висловлювань у політичному просторі США. «На жаль, останнім часом звучить багато брехні про Україну від впливових людей, які мали б розуміти краще», — сказав Ларсон. «Багато зрадницьких вчинків і відступу від колись шанованих американських принципів міжнародного права, звичайної моралі та порядності».
Його розчарування поділяли й інші учасники. Для багатьох присутніх акція була не лише вшануванням річниці — вона стала демонстрацією необхідності зберігати підтримку України на тлі змін у політичних наративах у США. «Ми не можемо здатися, адже просто зараз, поки ми тут, за океаном, недостатньо оснащені, але неймовірно хоробрі солдати борються, пітніють, страждають і гинуть — за нас», — наголосив Ларсон.
Під час заходу виступили члени Палати представників США Адам Сміт та Праміла Джаяпал, які спростували твердження Трампа, буцімто Україна спровокувала війну.
Після свого виступу Сміт опублікував у соцмережах: «Щойно я виступив на мітингу тут, у Сіетлі, разом з українськими американцями та прихильниками України. Надзвичайно важливо, щоб ми й надалі підтримували Україну, і це абсолютно ганебно, що Дональд Трамп, здається, стає на бік Владіміра Путіна в цій війні. Будьмо відверті — Путін розпочав цю війну, Росія розпочала цю війну, і єдиний спосіб завершити її — надати Україні гарантії безпеки зараз і в майбутньому».
Він продовжив: «Стратегія переговорів Трампа — демонструвати слабкість перед Путіним, приймати його світогляд і навіть натякати, що Україна почала війну, яку Росія явно розв’язала, — не спрацює».
Сміт також наголосив на ширших наслідках: «Такий підхід не лише наражає на небезпеку українців, а й загрожує світовій безпеці. Україна — це суверенна, демократична держава, що має право самостійно визначати своє майбутнє. США повинні чітко заявити, на чиєму вони боці в цьому конфлікті. Ми маємо підтримати український народ».
Для багатьох українців, які відвідали акцію, вторгнення Росії — це лише останній розділ у тривалій історії агресії. Олександр Константінов, який переїхав до США у 2019 році, застеріг від повторення помилок минулого.
«Росія неодноразово вторгалася до інших країн протягом минулого століття — від Польщі та Фінляндії у 1939-му до Угорщини в 1956-му, Чехословаччини у 1968-му, Молдови в 1992-му, Грузії в 2008-му, а також України у 2014-му й 2022-му», — сказав Константінов. «Політика умиротворення чи слабкої реакції кожного разу лише заохочувала подальшу агресію».
Він підкреслив ширші наслідки цієї війни: «Якщо Україну зараз примусять здатися, це стане сигналом для Росії — та інших авторитарних режимів, — що вторгнення й захоплення земель будуть терпітися. Це неминуче призведе до нових конфліктів у майбутньому».
Ліна Нго, українсько-в’єтнамська біженка з Києва, яка втекла до Сполучених Штатів після повномасштабного російського вторгнення, наголосила на важливості публічних демонстрацій, аби зберегти увагу до боротьби України.
«Мітинги — один із найпотужніших способів нагадати світові, що війна ще не завершилася», — сказала Нго. «Кожного разу, коли ми виходимо на вулицю, ми посилаємо меседж місцевій громаді та тим, хто приймає рішення, що про Україну не забули, наші оборонці досі потребують підтримки, і боротьба за справедливість триває».
«Це також спосіб об’єднатися з іншими, хто поділяє нашу мету, і перетворити розчарування на дії».
Едді Приймак, українець за походженням зі штату Вашингтон, який відвідав акцію, сказав: «Було очевидно, що ми проведемо акцію в третю річницю російського вторгнення в Україну, проте антиукраїнська риторика Трампа зробила це ще важливішим».
«Ми вийшли, по-перше, щоб висловити солідарність із боротьбою України. По-друге, щоб нагадати представникам США, що серед їхніх виборців є люди, яким не байдуже, чи виживе Україна», — додав Приймак.
«Ми, можливо, не можемо безпосередньо вплинути на адміністрацію, але вкрай важливо показати нашим обраним представникам, що їхні виборці підтримують зобов’язання США перед Україною».
Серед промовців на акції був Антон Єфремов, віцепрезидент UDS, який наголосив на важливості цього зібрання. «Сьогодні американці та українці разом вийшли на марш. Цей потужний прояв єдності відображає не лише стійкість українців, а й рішучість американців, які відкидають нинішній дипломатичний курс адміністрації США».
Він підкреслив непохитність меседжу акції: «Коли люди скандували “No peace without justice” (“Немає миру без справедливості”), “Ukraine is not for sale” (“Україна не продається”) та “Ukraine is our ally” (“Україна — наш союзник”), це було чітке заперечення будь-якого тиску здати українські землі Росії чи ресурси зовнішнім силам».
Єфремов також відзначив міжнародне представництво на акції: «У натовпі були не лише українці та американці — там були литовці, латвійці, естонці, поляки, корейці й тайванці. Ця міжнародна коаліція доводить, що Україна не сама у цій боротьбі, і підтримка триватиме, доки Україна повністю не відновить свої кордони 1991 року».
Люба Узик, українка зі штату Вашингтон, висловила свій гнів і розчарування з приводу політики США щодо України та ймовірності ще однієї зради. «Україна чинить опір жорстокій війні Росії і не повинна знову зіткнутися зі зрадою», — сказала Узик.
Вона застерегла, що пріоритети США мусять змінитися, додавши: «США мають припинити вимагати розрахунку мінералами й ресурсами, поки Україна бореться за виживання. Будь-яка мирна угода не повинна повторювати помилок Будапештського меморандуму».
Закликаючи до дій, вона наголосила:
«Усі американці мусять усвідомити ці загрози й об’єднатися для підтримки України».
Андрій («Мельник») із 109-ї бригади територіальної оборони прокоментував протести з-за кордону, зазначивши: «Це дуже важливо для нашої країни, бо здається, що світові лідери або заснули, або ведуть у хибному напрямку та до неправильних людей».
«Ми повинні боротися на всіх фронтах».
Поки політики обговорюють майбутнє війни Росії проти України, люди на місцях продовжують проявляти солідарність — налаштовані зробити так, щоб про боротьбу України не забули. Головний меседж мітингу був очевидним: Україна не сама.
Ларсон залишив присутнім чіткі слова: «Поки захисники воюють за нас, ми будемо боротися за них!»
Автор: Девід Кириченко