Цьогоріч минає 150 років від дня народження видатного диригента, композитора та керівника Української республіканської капели Олександра Кошиця, який відкрив світові українську пісню. Саме під його орудою вперше пролунала “візитівка” України – “Щедрик” Миколи Леонтовича, що згодом став всесвітньо відомим “Carol of the Bells”. Завдяки гастролям Кошиця Європою, Америкою й Мексикою Україна вперше постала перед світом як культурна держава з потужною духовною традицією.
Про це повідомляє кандидатка історичних наук Галина Парасюк.
Олександр Антонович Кошиць народився 12 вересня 1875 року в селі Ромашки Звенигородського повіту, нині Київської області, у родині священика. У своїх спогадах диригент згадував, що зростав у великій родині – серед восьми братів і сестер. Його дитинство минуло поблизу Канівщини, у тому ж краї, де народився Тарас Шевченко. Вже в юності Кошиць виявляв виняткові музичні здібності, саме тому, після навчання в духовній семінарії у Богуславі, вступив до Київської духовної академії, а згодом – до музичної школи Миколи Лисенка. Саме дружба й співпраця з Лисенком стали для нього вирішальними у формуванні як музиканта.
Маючи ґрунтовну освіту, Кошиць почав диригувати студентським хором Київського університету Святого Володимира. Саме цей колектив уперше виконав “Щедрик” Миколи Леонтовича – твір, який згодом облетить увесь світ.
На початку 1919 року, під час визвольних змагань, голова Директорії УНР Симон Петлюра доручив Кошицю та Кирилу Стеценку сформувати хор для гастролей за кордоном. Метою цієї місії було показати світові, що Україна – це не лише держава, а й нація з глибокою духовною і культурною традицією. Так постала Українська республіканська капела, яку називали “культурною армією Петлюри”.
Всього за тиждень до складу капели було відібрано вісімдесят найкращих співаків. У травні 1919 року вони розпочали гастролі в Європі, які стали справжнім тріумфом. Прага, Відень, Берлін, Париж, Лондон, Барселона – усюди хор зустрічали з оваціями. Публіка захоплювалася українськими піснями, особливо “Щедриком”, який часто виконували на біс. Європейська преса писала: “Якби пісня була державою, то Україна посіла б перше місце у світі!”.
У 1922 році колектив вирушив до Північної Америки вже під назвою Український національний хор. Завдяки відомому імпресаріо Максу Рабінову гастролі відбувалися у найпрестижніших залах США та Канади.
Українська пісня під орудою Кошиця підкорювала американську публіку. Особливо популярною стала “Колискова” (“Ой ходить сон”) у його обробці – саме вона надихнула Джорджа Гершвіна на створення відомої джазової композиції “Summertime”.
Восени 1922 року хор виступив у Чикаго. Місто урочисто зустріло колектив: українська громада влаштувала парад автомобілів із прапорами, на концерті були присутні тисячі глядачів, а після – урочистий бенкет у Конгрес-готелі, де поруч із Кошицем сидів митрополит Андрей Шептицький. У своїх спогадах диригент писав:
“Приїхали у Чикаго… зустріла нас депутація від українців, яких тут щось коло 50.000. Вони вітали нас і піднесли багато квітів… По концерті була учта в якомусь розкішному готелі. Чудовий посуд й їжа, а також неминучі нудні й утерті промови. Гостей було десь около 500 осіб… Чудову промову сказав митрополит граф Андрей Шептицький”.
Кошиць згадував також виступи в околицях Чикаго – в Еванстоні та Вінетці – і свій концерт у величному Medinah Temple, де зал на кілька тисяч місць був заповнений до останнього.
“Публіки було майже повно, приймали нас чудово. Підносили квіти”, – писав він.
Американська газета Chicago Daily Journal у жовтні 1922 року відгукнулася на ці виступи словами: “Що американці знають про пісню? Вона не тече в їхніх жилах замість крові… А для цих українців пісня має вагу не меншу, ніж хліб”.
Після США хор вирушив до Мексики, де встановив світовий рекорд: на стадіоні Plaza De Toros “El Toreo” концерт слухали 46 тисяч глядачів. Мексиканську пісню “Перхура”, яку Кошиць почув і розучив із хором по дорозі, виконували на біс шість разів.
Отже, завдяки хору Кошиці “Щедрик” став відомим у світі. У 1936 році американський композитор українського походження Петро Вільговський написав до нього англомовний текст, створивши “Carol of the Bells” – пісню, яка стала символом Різдва в Америці.
Тріумф Українського національного хору під орудою Кошиця приніс славу Україні на трьох континентах, навіть коли її державність була втрачена. Після завершення гастролей диригент і більшість учасників залишилися в еміграції. Дехто з них осів у Чикаго, де продовжували розвивати українське хорове мистецтво й підтримувати культуру на чужині.
Життя й творчість Олександра Кошиця – це приклад того, як сила мистецтва може стати голосом нації. Його “Щедрик” і сьогодні звучить як символ незламності, краси та духовної глибини українського народу.
Автор: Данило Пєвчев