У лютому Ukrainian National Women’s League of America (UNWLA) разом із експертним журі оголосила переможницю щорічного конкурсу “Нагорода Фонду Петра і Лесі Ковалевих” – премію 2026 року в номінації “Нонфікшн/історія”. Нагороду присуджено Дарії Цимбалюк за книгу «Ecocide in Ukraine: The Environmental Cost of Russia’s War», присвячену екологічним наслідкам війни росії проти України.
Про повідомляє UNWLA.
Як повідомляється, до складу журі увійшли директор друкованих та цифрових публікацій в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету Олег Коцюба, українська літературознавиця і культурологиня Тамара Гундорова, українська вчена, історикиня, перекладачка Марія Маєрчик та історик Сергій Біленький.
Як зауважено, премію 2026 року присуджено Дарії Цимбалюк за новаторську книгу «Ecocide in Ukraine: The Environmental Cost of Russia’s War» (Polity, 2025).
Зазначається, що дослідниця, вчена, письменниця та доцентка Університету Чикаго поєднує екологічні гуманітарні науки, культурний аналіз та літературну стипендію для вивчення руйнівних екологічних наслідків війни росії проти України.
Поєднуючи академічний аналіз, есеїстику та екологічне свідчення, авторка досліджує масштаб екологічних руйнувань, спричинених війною росії проти України, а також те, як війна трансформує екосистеми й самі способи нашого знання про них.
Своєю чергою, голова журі Олег Коцюба наголосив, що книжка є «потужною медитацією про крихкість життя – людського й позалюдського – в умовах екологічної та епістемологічної руйнації довкілля», а також надзвичайно актуальною для ширшого суспільного осмислення втрат і стійкості.
“Рухаючись між науковим аналізом, оповіддю та екологічним свідченням, Цимбалюк показує, як війна змінює як самі екосистеми, так і способи нашого знання про них. У час, коли академічна спільнота прагне осмислити взаємну вразливість природи, культури та знання, її праця гостро й невідкладно звертається до ширшого суспільного усвідомлення екологічних втрат і стійкості. Ми не могли уявити більш гідного лауреата цьогорічної Премії Ковалівих у номінації “Нонфікшн / Історія”, – наголошується у коментарі голови журі.
Членкиня журі Марія Маєрчик підкреслила, що праця розкриває жахливі екологічні наслідки війни через ключові теми – воду, землю, повітря, рослини, тіла та енергію. Поетичність стилю поєднується з безжальними фактами, які свідчать про токсичність і руйнівність війни для всіх форм життя.
“Поетичність її стилю та захопливі історії про природний світ України (чи знали ви, наприклад, що степ може містити навіть більше біорізноманіття, ніж тропічні ліси?) переплітаються з безжальною реальністю фактів. Ці факти свідчать про токсичність і руйнівність війни для незліченної кількості форм життя – тих, що мешкають у ґрунті, на землі, в повітрі й у воді, – а також для локальних знань і зміненої війною семіозису, де небо стає загрозою, заривання в землю – способом захисту, а щасливе майбутнє уявляється як можливість зібрати новий урожай стиглих, запашних помідорів під лагідним сонцем у власному саду”, – говорить Маєрчик.
А Тамара Гундорова зазначила, що книжка відкриває еко-студії як міждисциплінарний простір, де поєднуються науковість, есеїстика, щоденник, автобіографія, право та навіть «біологічний гербарій».
“Книжка Дарії Цимбалюк є своєрідним відкриттям еко-студій як міждисциплінарного поля, де поєднуються наукове дослідження й есеїстика, щоденник і автобіографія, право й біологічний гербарій. Такий неієрархічний спосіб письма сам по собі є частиною екології, адже демонструє, наскільки поліформним і багатостильовим є екологічне мислення. Сам текст – як і все, що Цимбалюк говорить про живу й неживу природу, про довкілля та про людей як його невід’ємну частину – стає документом і свідченням війни”, – зауважує Гундорова.
За словами організаторів, через Ковалівський фонд UNWLA продовжує свою майже шестидесятилітню традицію підтримки українських авторів та вчених у світі.
“Премія покликана відзначати найкращі зразки української інтелектуальної думки та сприяти їхній міжнародній видимості”, – резюмували в організації.
Довідково:
Заснований у 1967 році під егідою Української Національної Жіночої Ліги Америки (UNWLA), Фонд Лесі та Петра Ковалевих уже майже шість десятиліть відзначає вагомі здобутки в українській літературі.
Леся та Петро Ковалеви, родом із центральної України, емігрували до Швейцарії на початку ХХ століття. Їхня спадщина живе через Kovaliv Fund, покликаний підтримувати та популяризувати українську поезію, прозу й нонфікшн. Щороку авторитетне журі з-поміж знаних українських письменників і науковців обирає лауреатів, чиї твори розвивають українське інтелектуальне й літературне життя.
Через Премію Ковалевих UNWLA підтверджує свою незмінну відданість розвитку української літератури та інтелектуального життя. Вшановуючи твори, що осмислюють війну, екологію, пам’ять і ідентичність, лауреати 2025 року демонструють силу літератури – документувати, осмислювати й підтримувати націю в часи глибоких трансформацій.
Колаж VM
Авторка: Інна Міхно