Виборці США та вболівальники у всьому світі завмерли, очікуючи вирішального дня, а понад 4 мільйони громадян США вже здійснили своє право на голос (або громадянський обов’язок). Що ближче 5 листопада, то напруженіше численні питання порядку денного виборчої кампанії обох кандидатів зводяться до дилеми: ЩО переможе кінець кінцем – чинна нині американська система стримувань і противаг чи мало найглибша за кілька десятиліть політична криза, яка може паралізувати життя у наймогутнішій державі і потягнути за собою непередбачувані наслідки у світі.
Соціологічна арифметика та багатоплановий вибір
З щоденними підрахунками рейтингів кандидатів наймогутніша держава стрімко наближується до точки, за якою її долю (та значною мірою – долю всього світу!) вирішать кілька тисяч, а може, навіть менше, голосів у 7 «спірних» штатах: Північній Кароліні, Джорджії, Аризоні, Неваді, Вісконсині, Мічигані та Пенсильванії. Навіть не так: вирішальними, на думку більшості соціологів, будуть голоси у Пенсильванії (яка дає 19 виборників – найбільше число з цих 7 штатів).
На 1 листопада, як зазначає редакційна стаття у The Hill (видання, яке прагне дотримуватися позапартійності):
«Ключовий розкол за останні тижні став ще глибшим. Це поділ між штатами на полі битви в Сонячному поясі та Півдні з одного боку та штатами Блакитної стіни з іншого.
Загалом, у Трампа виходить краще в першому, тоді як Гарріс більш конкурентоспроможна у другому.
Трамп має найбільшу перевагу серед усіх полів бою в Аризоні, де він піднявся на два пункти в середньому DDHQ. Не відстають Джорджія, де він лідирує на 1,9 бала, і Північна Кароліна, де він лідирує на 1,4 бала.
Моделі прогнозування DDHQ дають Трампу 65-відсотковий шанс перемогти в Джорджії, тоді як йому дають не більше 53-відсоткового шансу перемогти в будь-якому з трьох штатів Блакитної стіни [Мічиган, Вісконсин, Пенсильванія – Н.Б.].
Тут важливо підкреслити математику Колегії вибірників.
Якщо Гарріс виграє три штати Блакитної стіни, вона займе Білий дім, навіть якщо Трамп виграє інші чотири поля битви — якщо все інше залишиться без змін.
За такого сценарію Гарріс перемогла би з найменшою перевагою: 270 голосів колегії вибірників проти 268 у Трампа».
Це означає: кожний голос може відіграти вирішальну роль. Як зазначають численні соціологи, спостерігається загальноамериканський розкол між жінками (55% за Гарріс, 49% – за Трампа) та чоловіками (приблизно таке ж співвідношення, тільки навпаки) та між тими, хто має освіту вищу за загальношкільну (переважає Гарріс) і хто її не має (Трамп). Такі розбіжності говорять насамперед про те, які питання порядку денного є вирішальними: право на аборти (серед жінок, а, можливо, і жіноча солідарність з жінкою-кандидаткою) та, скоріше за все, стурбованість виборців станом американської демократичної системи й можливими наслідками в разі перемоги Трампа – підрив довіри до самої системи виборів, судової гілки влади та намагання Трампа реформувати ці інститути (й інші теж) за своїми переконаннями. Цей аргумент, напевне, турбує насамперед освічених американців, бо неосвічені здебільшого не переймаються подібними питаннями.
Вже починається!
Острах щодо стабільності американської системи має надто наявне підґрунтя, щоб викликати нечувану напруженість у всьому суспільстві. За чотири роки у своїх незчисленних виступах та нотатках у соцмережах Трамп жодного разу не визнав своєї поразки 2020 року, а навпаки – наголошує на сфальсифікованості тих сумнозвісних виборів (у розпал пандемії, нагадаю!), збурюючи своїх прихильників, численна частина яких годна на будь-які заходи, лише б їхній кандидат знову зайняв Білий дім.
Вже станом на зараз (стаття написана 3 листопада) подано понад 200 позовів до судів різного рівня щодо підозр чи то у спробі фальсифікувати вибори на певних округах, чи то невдоволення певними виборчими процедурами. Більшість позовів стосується вимог (або їх відсутності) пред’явити посвідчення особи на дільницях. У деяких штатах це прийнято на рівні закону штату, а в інших, як-от у Каліфорнії, навпаки, незаконною є така вимога працівника дільниці.
«Під час, можливо, найспірніших (бо різниця між кандидатами коливається і не перевищує рівня статистичної похибки) виборів в історії… – Н.Б.) згідно з опитуванням Gallup, лише 63 відсотки «дуже» (34 відсотки) або «певною мірою» (29 відсотків) впевнені, що голоси на майбутніх проміжних виборах будуть точно подані та підраховані». Це майже рекордно низький рівень, і існує розрив у 45 процентних пунктів, який розділяє республіканців (40 відсотків) і демократів (85 відсотків) у їхній впевненості в чесності виборів», – зазначає Джонатан Тирлі у The Hill.
Ба більше: подекуди вже відбуваються насильницькі дії. У штатах Орегон та Вашинґтон було підпалено дві скриньки для бюлетенів, запальний пристрій було знайдено у скриньках; у шт. Вашингтон після підпалу було врятовано 500 бюлетенів. Губернатор шт. Вашинґтон Джей Інслі призначив Національну гвардію штату чергувати у період 4-7 листопада, про що зазначає Джуліан Вентура, The Hill.
Нестабільність посилюється спецопераціями Росії. Так, на минулому тижні розвідслужби США відслідкували походження одного з дезінформаційних відео, яке було поширено соцмережами. У Джорджиї на відео один виборець заявляв, що він – іммігрант з Гаїті і має кілька посвідчень особи. Отже, голосував кілька разів.
Згідно з заявою кількох розвідслужб США, ця (та інша) дезінформація походить від так званого «Агентства за боротьбу проти несправедливості», спадкоємця сумнозвісного «Агентства інтернет-досліджень», заснованого Пригожиним у Санкт-Петербурзі, яке було викрито на втручанні у вибори у США в 2016 та у низці європейських країн (про цей випадок повідомили CNN та The Hill).
Як і тоді, російські тролі не агітують за одного з кандидатів безпосередньо. Вони повторюють та підсилюють наративи Трампа щодо іммігрантів та «внутрішніх ворогів», прагнучи ще більше розпалити існуючі розбіжності в американському суспільстві і розхитати довіру американців до самої демократичної системи.
Остаточний результат виборів вирішиться у судах?
Яким би не вийшов офіційний результат підрахунку голосів після вирішального дня 5 листопада, вже ясно, що у разі програшу Трамп та його прихильники оскаржуватимуть чесніть і прозорість виборів насамперед через судові позови. Після виборів 2020 року він подав понад 60 позовів і всі програв. Справа дійшла до Верховного суду і він відхилив позов.
Чи встоїть судова система цього разу? Ерік Сігал, професор права у Юридичній школі Університету штату Джорджія, висловлює сумніви.
Верховний суд за останні роки розв’язав 5 ключових питань на користь республіканців: два щодо абортів, одне щодо володіння зброєю та два щодо саме Трампа – його дискваліфікації як кандидата у президенти та його «часткового» імунітету (імунітет президента зберігається після закінчення терміну щодо його офіційних дій, прямо пов’язаних з президентськими повноваженнями). Причому рішення були сформульовані таким чином, що критикам складно «підкопатися», і часові терміни підібрані так, щоб до виборів 2024 р. не відбулися слухання у трьох судових справах проти Трампа (у тому числі у звинуваченні у підбурюванні своїх прихильників до нападу на Капітолій 6 січня 2021 р. та у неналежному зберіганні документів вищого ступеня секретності).
Крім того, адвокати Трампа цього разу краще підготують позови до судів нижчого рівня, ніж тоді, зазначає автор.
Це означає, що, в разі перемоги, Трамп матиме майже необмежені можливості у переслідуванні «внутрішніх ворогів», зазначає Ребека Бейтч, The Hill.
Гарріс протиставляється мстивості Трампа та його хаотичній поведінці, висунувши своїм головним гаслом: «Я буду президентом усіх американців» незалежно від того, за кого вони голосують.
«Трамп увійде у Білий дім зі списком своїх ворогів. Я увійду зі списком першочергових справ для американців» – ця цитата Гарріс широко розійшлася у ЗМІ (я її трохи скоротила).
Вона заявляє щоразу, що вітає політичні дискусії, різні думки та навіть незгоду; що прислухатиметься до аргументів, які висувають різні фракції політичного спектра, щоб знайти рішення, яке розв’яже ту чи іншу проблему.
Чи реалізуються ці добрі наміри у добру для американців та союзників політику за такого стану американського суспільства, – питання без відповіді.
На що сподіватися Україні
З Гарріс у цьому плані все ясно: у разі, якщо вона стане президенткою (тобто всі зазначені і не зазначені прояви політичної кризи у США буде подолано і уперше в історії США жінка таки увійде у Білий дім на найвищу посаду!), вона продовжить політику Байдена. Можливо, дещо посилить постачання Україні зброї і, можливо, зніме нарешті заборону стріляти по військових цілях РФ американською зброєю хоча б на противагу вже ескалованій путіним війни – фактичним вступом у неї північної кореї).
З Трампом – складніше. Чи подолає він особисту відразу до президента України Володимира Зеленського (бо той не підкорився його вимозі розпочати судові розслідування діяльності Байдена в Україні, а спроба Трампа шантажувати Зеленського призвела до імпічменту, висунутому Трампу Палатою представників 2019 р.)?
Звісно, Трамп у разі перемоги (за результатами виборів або розв’язання політичної кризи після виборів на його користь) здійснить спробу зустрітися з путіним. Результат такої зустрічі передбачити неможливо в силу їх особистісних особливостей.
Трамп і путін у жодній мірі не є друзями; у них просто об’єктивно збігаються деякі особисті риси та прагнення щодо їхнього бачення світопорядку.
Вони обидва виявляють повну відсутність моральних меж, зневажають демократію як систему, зневажають свободу слова (якщо вона не на їх користь) і перекладають відповідальність за всі негаразди на дійсних критиків-опонентів та уявних «ворогів». А найголовніша їхня спільна риса – обидва родом з минулого і намагаються тягнути свої країни, всупереч течії часу, у якесь удаване минуле, де вони були «величними»; це виливається у нав’язуванні своїм суспільствам і своїй (явній або удаваній) сфері зовнішнього впливу устрій згідно свого бачення «майбутнього», яке є також минулим; всі політичні, соціальні, та навіть і деякі наукові досягнення сучасності обидва політики намагаються відкинути наскільки їм це вдається.
Крім цього, у нерухомість Трампа у 2010-ті роки вклалося чимало російських олігархів і цей фактор неабияк впливає на кандидата у президенти США.
Отже, результат їхньої зустрічі передбачити важко. Якщо вони будуть задоволені один одним, тоді, ймовірніше за все, Україні намагатимуться накинути «закінчення кровопролиття» на путінських умовах (хіба що, можливо, путін погодиться таки заморозити лінію зіткнення).
Проте, якщо якась чорна кішка пробіжить між ними, тоді, ймовірно, Трамп зможе застосувати план, який дещо нагадає рейганівський план знищення радянської «імперії зла». Росії буде накинуто перегони озброєнь, а також у США збільшать видобуток нафти настільки, наскільки це буде необхідно для різкого обвалу її ціни. Якщо СРСР не витримав таких заходів, що вже казати про стократно слабшу росію? При тому обидва заходи є надзвичайно вигідні для США: збільшення виробництва сучасної зброї посилить військову міць, а збільшення видобутку нафти зміцнить державу економічно.
Яка лінія зовнішньої політики одержить гору, великою мірою залежить від того, які групи виборців забезпечать перемогу Трампу чи Гарріс у 7 зазначених спірних штатах: ті, які за аборти, або які проти; ті, які мають освіту вищу, ніж шкільну, чи ті, хто її не має; центристи чи радикали, ліві чи праві; які етнічні, релігійні або расові групи виявляться вирішальними за статистикою виборів тощо.
Крім усього сказаного, не можна скидати з терезів роль Конгресу. Не забудемо, як теперішня Палата представників перешкоджала чинному Білому дому у його підтримці України. Якщо переможе Гарріс, а Палата здобуде республіканську більшість, то, враховуючи мстивість Трампа і його прихильників, просто неможливо передбачити, які перешкоди вона чинитиме і зовнішній, і внутрішній політиці США.
Така багатопланова невизначеність та напруження закликає виборців якнайповніше і найвідповідальніше підійти до свого громадянського обов’язку щодо не лише найвищої у державі посади, але й кандидатів у обидві палати Конгресу (третина Сенату та вся Палата представників), у губернатори, у законодавчі установи штатів та навіть мерів міст.
Авторка: Надія Банчик